У бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька,100) 15.06.2026.р. розгорнуто виставку одного журналу «На «Перевалі» літературознавчих, мистецьких та історичних публікацій»

З нагоди 35-річчя з дня заснування івано-франківського літературно-художнього і громадсько-політичного часопису «Перевал», який виходить з вересня 1991 року чотири рази на рік. Його співзасновниками є Івано-Франківська обласна рада та обласна організація Національної Спілки письменників України.

За 35 років своєї діяльності журнал завоював право бути обличчям літературного Прикарпаття. „Перевал” задекларував і зберігає до сьогодні національно-патріотичні та художньо-естетичні позиції, даючи можливість поширювати і популяризувати український культурний простір.

Першим головним редактором часопису був Василь Добрянський, згодом відомі прикарпатські письменники Богдан Бойко та Ольга Бабій. Сьогодні журнал «Перевал» очолює Ярослав Ткачівський, відомий письменник з м. Івано-Франківська.

Видання наповнене прозою, оповіданнями, новелами та публіцистичними есеями, цікавими краєзнавчими ти мистецькими розвідками,  поетичним розмаїттям, помережаний репродукціями картин відомих і незнаних митців.

Упорядники видання не обмежуються лише талантами рідної Івано-Франківщини. Тут можна почитати авторів з Харкова, Донецька, Волині, Львова, Києва, Тернополя і Закарпаття. В журналі «Перевал» можна знайти твори для дітей. До прикладу,  казки Василя Шкіря «Заєць, кошик і капустина», «В очі співає, а позаочі лає», «Як ведмідь лікував радикуліт», «Заєць-поромник».

Вітаємо працівників редакції, редакційної колегії, дописувачів, читачів «Перевалу» з ювілеєм, творчого процвітання!

 В книгозбірні №5 (вул. Галицька, 100) ви зможете почитати номери журналу за минулі роки.

Запрошуємо!

15 червня 2026 року з  нагоди 170-річниці від дня народження Івана Франка та задля популяризації його творчої спадщини бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували та провели голосні  читання. Протягом чотирьох десятиліть Іван Франко плідно працював як учений-теоретик та історик літератури, фольклорист, мистецтвознавець, мовознавець, літературний критик та публіцист. Проте, найбільшої слави зажив як поет. Він називав поезію “вогнем в одежі слова”. Його доробку притаманні зображення найтонших відтінків інтимних переживань, скорбота, пафос, сміливість передбачень. Він використав величезний арсенал поетичних форм, засобів, прийомів, збагативши українську літературу світовим поетичним досвідом. Повне видання творів видатного українського письменника, публіциста, вченого, перекладача, громадського діяча Івана Франка сягало б понад сто томів. Він залишив дуже велику спадщину, частина з якої була й втрачена. Втім, досі немає такого повного видання, як і зрештою, кажуть франкознавці, досі є чимало непроаналізованих і недосліджених як літературних творів Івана Франка, так і його публіцистичних статей. Впродовж ювілейного року багатоаспектно осмислюємо постать Івана Франка і дізнаємось про нього щоразу щось нове, а у його творах черпаємо щось цікаве та значуще.

 Ми запропонували нашим читачам прочитати улюблену поезію Майстра Слова, а також розповіли про нього як про близького друга з чудовим почуттям гумору та надзвичайно цікавим життям.

Колись був звичай називати дитину “домашнім” іменем, аби вберегти її від злих духів. Так Франка кликали “малим Мироном” приблизно до 5 років. Згодом це був улюблений псевдонім Франка: Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Мирон***, Myron, Miron. З хлопчиком Мироном ми зустрічаємося в багатьох Франкових оповіданнях.

Іван Якович дуже любив риболовлю, був добрим батьком для своїх чотирьох дітей, обожнював подорожувати.

Письменник любив тварин. Як згадує його донька Анна, їх оселя нагадувала “звірячу клініку” з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці й лікували вдома.

Знав 19 мов: білоруську, польську, чеську, словацьку, болгарську, сербську, хорватську, старослов’янську, литовську, давньогрецьку, латинську, німецьку, англійську, французьку, італійську, іспанську, єврейську і староєврейську.

Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 віддав активній творчій діяльності. 40 років – 6000 творів. Це означає, що кожних 2 дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем, новелою, повістю, романом чи монографією. Франко залишився в історії як приклад безкорисливого служіння Україні, людина, яка поєднала в собі наукову точність і палку поетичну пристрасть.

Обставини склалися так, що в кінці життя Іван Франко  залишився сам. Через агресивне захворювання суглобів його руки паралізувало. Мусив давати собі раду, лише інколи покладаючись на оточуючих. 

Та він до останнього не втрачав віри, працював на користь свого народу, та, попри всі випробування, зберігав любов до життя. Рівняймося на Франка, берімо приклад з його працелюбності та незламності і читаймо його чудову поезію не лише в день народження письменника, а за будь-якої нагоди.