12.11.2024 року у  бібліотеці-філії№12 (с. Микитинці)  Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася творча майстерка «Друге життя пластику». Є мало способів пояснити дітям «на пальцях», наскільки важливою є природа і як одна людина може на неї вплинути. Тож на заході бібліотекар розповіла присутнім про важливість переробки пластику та як використовувати пластикові вироби повторно створюючи з них корисні чи декоративні речі. Сьогодні вона навчала присутніх перетворювати поліетиленові пакети на красиві квіткові композиції та надавати їм форми за допомогою простих матеріалів. Це відмінний спосіб продемонструвати як вторинне використання матеріалів може приносити красу і користь. Такі майстерки допомагають привернути увагу до проблем екології і виховують у відвідувачів більш відповідальне ставлення до навколишнього середовища. Загалом на заході було цікаво та захопливо. Також до уваги всіх присутніх було підготовлено книжкову виставку «Живої природи душа промовляє» на якій представлені книги про екологічні проблеми в світі і про вплив людини на навколишнє середовище.

“Так, я зазнав багато втрат. Але що це все значить проти того диявольського почуття людської гідності, яке я маю від пережитого!
Я плакав хіба в “Невольницьких плачах”!
Я боявся хіба що розминутися з честю!
Я ніколи нікому не свідчив!
Я за всі терміни не написав своїм катам ні одної заяви!
Я був завжди й понині гордий із того, що я український націоналіст!
І так мені, Боже, допоможи!
Амінь!”
12 листопада 1929 року в селі Витвиця (нині – Долинський район Івано-Франківщини) народився Зеновій Красівський – український поет, літератор, член Українського національного фронту та Української Гельсінської групи, останній Крайовий провідник ОУНР, жертва радянської каральної психіатрії, багаторічний політв’язень, легенда дисидентського руху. Брав участь у створенні нелегальної організації Український національний фронт. В 1964-66 роках видавав журнал «Воля і Батьківщина». Загалом відбув 26 років неволі – у радянських тюрмах, таборах, психлікарнях, на засланні. Зеновій Красівський залишив по собі поезії і листування. Вірші почав писати в тюрмі «Владимирский централ». “Я став писати вірші. Не з покликання, не тому, що в Пегаса свербіли крила. Я захотів, я намірився перетопити тюремні страждання в слово і працював, не знаючи спокою ні вдень, ні вночі”. Збірку поезій «Невольницькі плачі», написану у в’язниці, вдалося винести з-за ґрат і передати за кордон. І це попри те, що рукопис поезій потрапив у руки тюремної адміністрації і Красівського покарали ще суворіше. Поезії збереглися, бо в’язні їх переписували й передавали з рук у руки. Після звільнення у 1985 році Красівський повернувся в Україну, а 1987 року став секретарем Української Гельсінської спілки. Зосередився на громадській роботі. Опікувався відновленням Української греко-католицької церкви, допомагав зводити монастир у Гошеві на Івано-Франківщині. У квітні 1990 року виступив ініціатором створення політичного об’єднання «Державна самостійність України» (ДСУ), яке спиралося на ідеологію націоналізму «з-під стягу Степана Бандери». Під час одного з виступів у січні 1991-го зазначив: «Наш ворог – то є ворог історичний: Росія. Вона все в нас забрала. І якщо ми цього не усвідомимо, не організуємося і не дамо відсіч, чуда не буде… Мусимо усвідомити, що наш порятунок – у нашій любові до нашого народу, мови, звичаїв».