30 вересня українські бібліотекарі святкують своє професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек. Це свято було засноване указом президента в 1998 році. Відзначають його як бібліотекарі, так і звичайні відвідувачі бібліотек, бо сучасні бібліотеки – є центрами саморозвитку, цікавих зустрічей, корисного проведення часу. 30 вересня  в бібліотеці-філії № 22 с. Тисменичани Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, з учнями 7-го класу Тисменичанського ліцею (керівник Плитус Анна Генадіївна), відбулася віртуальна подорож бібліотеками світу «Цей дивний світ – бібліотека». Завдяки сучасним технологіям учні змогли познайомитись з  найоригінальнішими та незвичайними  бібліотеками світу, від найстародавніших до  сучасних інноваційних. З цікавість слухали розповідь бібліотекарки про факти з бібліотечної історії. Знайомились з новими надходженнями сучасної літератури. Переглянули відеоролик про Тисменичанську бібліотеку, дізналися чим живе зараз їхня бібліотека і які плани на майбутнє. Естетичне задоволення учні отримали від перегляду виставки-експозиції «З Днем бібліотек!» Бібліотека – це дім, де зосереджені тисячі думок, а бібліотекар – людина, котра ці думки упорядковує і доносить їх до читача. Дослідники експериментально довели, що 6 хвилин за книгою – і рівень гормонів стресу в організмі знижується на 68%. Тож гайда до бібліотеки знімати стрес, бо такого швидкого зняття стресу не принесе вам ні прогулянка, ні прослуховування музики, ні відеоігри.

29 вересня в Україні та в світі відзначається 84 роковини страшної трагедії, яка відбулася у Бабиному Яру. Ця подія є однією з найтемніших сторінок історії України.

   І з нагоди вшанування  цієї трагедії , 30 вересня 2025 року, бібліотекарка бібліотеки – філії №8 Івано-Франківської міської МЦБС Департаменту культурирадиміської ради. підготувала для  учнів Ліцей№6 історичний параграф « Трагедія людства на Українській землі» 

 Бібліотекарка розповіла – історія Бабиного Яру страшна і повчальна, і є трагедією спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю виконувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностями життю і свободі людині.