Володимир Присяжнюк народився 24 березня 1966 в селі Чернієві Тисменицького району Івано-Франківської області – український поет, поет-пародист і поет-пісняр. У 1983 із золотою відзнакою здобув середню освіту. У тому ж році поступив на історичний факультет Івано-Франківського державного педінституту імені Василя Стефаника (тепер Карпатський національний університет імені Василя Стефаника), після закінчення якого працював вчителем та заступником директора школи. З четвертого класу почав публікуватися у місцевій пресі, переможець конкурсу «Золоте перо».
Перше квітня приходить до нас не лише з усмішками, а й із тихим шелестом крил, що розтинають весняне небо. Це Міжнародний день птахів — свято повернення життя, коли тисячолітній інстинкт знову приводить пернатих мандрівників до рідних гнізд. Саме в цей час природа остаточно скидає зимове заціпеніння, наповнюючись багатоголосним хором, який не змовкає від світанку до сутінків. Особливим символом цього дня для нас є бузьки. Коли ці величні птахи вперше з’являються на горизонті, серце завмирає від радості. Кажуть, що лелека приносить на своїх крилах не лише весну, а й мир та добробут у ту оселю, де вирішить оселитися. Їхній впевнений політ над пробудженими полями, де вже пробиваються перші квіти, — це знак того, що життя триває, і воно сильніше за будь-які холоди. День птахів нагадує нам про нашу відповідальність перед тендітним світом природи. Змайструвати шпаківню, залишити жменю зерна чи просто завмирати у тиші, слухаючи пісню солов’я або зяблика — це маленькі кроки, які єднають нас із довкіллям. Нехай цей квітневий день наповнить ваші душі легкістю пташиного польоту, а кожна звістка, що прилітає до вашого дому, буде такою ж світлою та радісною, як перший весняний спів.
27 серпня ми будемо відзначати 170 років від дня народження геніального митця, великого сина України Івана Яковича Франка. Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності. Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 віддав активній творчій діяльності. 40 років – 6000 творів. Це означає, що кожних 2 дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем, новелою, повістю, романом чи монографією.
З іменем Івана Франка пов’язане наше місто, яке назване на його честь. Тому 2026 рік в Івано Франківській області проголошено Роком Івана Франка.
З цієї нагоди в бібліотеках міста проходять голосні читання його творів. До читань долучилися працівники бібліотеки-філії №6 (вул. Вовчинецька,188) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради,провівши 31.03.2026р. голосні читання«Рік з Іваном Франком в бібліотеках міста».
Розпочався захід із розповіді про життєвий шлях письменника та його багатогранну діяльність. Бібліотекарка наголосила на тому, що Іван Франко залишив по собі багату літературну спадщину, яка є важливою для кожного українця. Особливу увагу було приділено йоговіршам як невичерпному джерелі мудрості.
Працівники бібліотеки запропонували присутнім прочитати улюблену поезію митця: «Розвивайся ти, високий дубе», «Дивувалась зима», «Дрімають села», «Червона калино, чого в лузі гнешся», “Веснянії пісні” і інші.
В бібліотеці була оформлена книжкова виставка «Рік Франка в Івано-Франківську: читати сьогодні», на якій представлені найвідоміші твори Франка та матеріали про його життя.
Бібліотека – це багато книг, Чудова енергетика і простір. Щоб кожен з вас в житті чогось достиг – В бібліотеку завітайте в гості. Марія Яновська
31 березня 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели з нашими юними відвідувачами майстер-клас по виготовленню кумедних читайликів з паперу. Водночас фантазували, яким історіям надають перевагу паперові розумники. Діти також ділилися улюбленими книжками. Хтось полюбляє фентезі, а хтось детективи, інші обожнюють карколомні пригоди, а найменші – казкові оповідки.
Наші паперові творіння мали неабияку мету – зацікавити творчих дітлахів читанням ще більше, обирати книжечки зі ще більшим завзяттям, зануритися в історію та повністю відволіктися від повсякденного життя. Адже дивлячись на читайликів, бачимо, як уважно, ба навіть емоційно вони заглибилися у книжечку. Переконливих причин, приводів, мотивів читати книжки безліч і всі вони напрочуд цікаві. Книги зменшують стрес і тривожність, покращується фокусування і концентрація, розвиваються когнітивні функції (мозок краще опановує нове, бо він любить вчитися), а ще читання збільшує тривалість життя (щоб прочитати ще багацько книжок). Книги здатні викликати безліч емоцій від реготання до рюмсання, у такий спосіб можна краще пізнати себе та зрозуміти оточуючих. Читання “загрожує” вельми суттєво поповнити ваш словниковий запас, натрапляючи на цікаві незвичні слова. Читання є своєрідною формою медитації. Це як додати барв, сяйва, чарів, радості, затишку та безмежного щастя у своє життя.
Отож читайликів у бібліотеці створили, з приємністю про книжечки поговорили, дітей до читання прихилили, а зроблені власноруч читайлики прикрашатимуть книжкові полиці у бібліотеці і домівці, додаючи затишку та м’яко натякаючи взятися за книжку.
30 березня 2026 р. о 12:00 у Читальному залі на вул. Пилипа Орлика, 5 відбувся перегляд фільму «Фріда». Фільм «Фріда» – біографічна мелодрама, що розповідає про яскраве життя, любові і боротьби мексиканської художниці-модерністки, культової фігури свого часу, це історія жінки, яка не просто жила, а виживала через мистецтво. Стрічка стала знаковою для кар`єри Сальми Гаєк, яка виступила не лише виконавицею головної ролі, а й продюсеркою проєкту. Режисерка використала унікальну техніку, де картини Фріди «оживають» на екрані, перетворюючись на сцени з її життя.
Все життя Фріда Кало відчувала біль: дитячий поліомієліт, яким перехворіла героїня, закінчився кульгавістю, а пізніша автокатастрофа принесла травму хребта і стегна. Щоб подолати страждання, дівчина стала малювати, виплескуючи на полотно загострене сприйняття світу, породжене фізичним болем. Бути художницею Фріда не мріяла, уїдливо зауважуючи, що просто вбиває час, однак це «вбивство» стало народженням майбутніх шедеврів. Змучена лікарями і недугою сеньйора Кало малювала автопортрети, а пізніше, набравшись рішучості, показала свої роботи метру Дієго Рівері, художнику, оратору, марксисту. Роман цих двох неприборканих натур, захоплених живописом і революцією, згодом став легендою. Фріда і Дієго, сповідували вільну любов, страждали від ревнощів, закатували божевільні сварки, розлучалися і, ненавидячи одне одного, з`єднувалися знову. Вони любили, проте любов оберталася новим болем.
Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/
