Ліна Костенко — це ім’я, яке стало символом величі української літератури, живим джерелом мудрості та краси. Її поезія — це не просто слова, а тонкі нитки, що сплітаються в тканину, яка обвиває серце, провокуючи роздуми й емоції. Вона говорить про нас, про нашу історію, про наше майбутнє. Ліна Костенко — поетеса, що вміє звертатися до душі кожного читача, мов той тонкий музичний інструмент, який здатен викликати бурю в душі. Її вірші — це мозаїка, в якій кожне слово стає елементом великої картини, де відображаються і гіркота, і радість, і надія. Її мовлення глибоке, проникливе, а кожен рядок — це як відгомін чогось вічного, що неможливо забути. Вона звертається до тих тем, які хвилюють людину на найглибшому рівні: любов, свобода, патріотизм, людська гідність. У її творчості немає дрібних деталей — все важливе. Вона вчить нас не боятися бути собою, не йти на компроміси з совістю. Ліна Костенко стала голосом епохи, її слово стало потужною зброєю в боротьбі за національну гідність і духовну свободу. Погляньте на її вірші, і ви зрозумієте, що поезія — це не лише мистецтво, але й спосіб мислення, спосіб переживання світу. Ліна Костенко не просто пише вірші, вона проживає їх. Кожен її рядок — це як розмова з нами, спроба зрозуміти світ, нас самих, наше місце в цьому безкрайньому всесвіті. Її творчість — це поетична мудрість, що допомагає нам зрозуміти, як важливо любити свою землю, свою історію, свою культуру. У кожному слові Ліни Костенко живе Україна, її болі й радості, її мрії і надії. Вона — не просто письменниця, а жінка-легенда, що не залишає байдужим нікого, хто стикається з її творчістю.

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір”я,
А з правди, чесноти і довір”я.

У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.

У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.

У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Максим Рильський — ім’я, яке звучить як мелодія, сплетена з рядків поезії, що тягнуться в часі, даруючи світлу красу й глибину. Він був не лише майстром слова, а й душею своєї епохи, що переживала та трансформувалася. Слово його було водночас просте і велике, як сама природа, що його надихала. У його поезії немає місця метафорам, які би не були випробувані реальним життям. Він умів бачити те, що приховано від інших: дощі, що стихають, луги, що тануть у туманах, а з ними й думки — світлі й глибокі. Його вірші — це спроба пояснити нескінченний всесвіт через найпростіші образи: ластівки, що майже відчуваються в повітрі, річки, що ніжно огортають землю, дерева, що розмовляють між собою у тиші ночі. І все це — як натяки на вічність. Рильський вмів зупиняти час, знаходити красу в буденності, піднімати прості речі до рівня високої поезії. Він відкривав у повітрі щось невловиме, але важливе для кожної людини. Не раз його слова звучали, наче музика, і змушували зупинятися, задумуватись, вдихати цей світ. І серед всіх поетів, які творили в Україні, саме Максим Рильський вмів так майстерно поєднувати універсальність з українською глибиною, що кожен його вірш звучав, немов живий організм. Рильський був поетом, який не просто писав, а відчував час, в якому жив. Історія й культура його країни були для нього не абстракцією, а частиною його самого. В його віршах переплітаються глибока пошана до минулого і вірність сучасності, спроба осмислити майбутнє, не втрачаючи того, що складає основу душі народу. Так, він був поетом, який розумів, що велика поезія народжується не від великих подій, а від вміння сприймати красу життя в найменших його проявах. І, мабуть, тому його слова звучать як спокійна музика, що пливе через століття, нагадуючи про те, що справжня поезія — це не лише те, що сказано, але й те, що лишається між словами.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Знову понеділок… і знову в затишному приміщенні читального залу ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради зустрілися учасники літературного гуртка «Об’єднання творчих сердець», керівницею якого є письменниця, казкарка Роксоляна Дебенко. Тематичне засідання 17 березня 2025 р. було присвячене весні. Любителі літературного слова читали свої нові твори й обговорювали їх. Пора року одна, але звучала вона по-різному в прочитаних гуртківцями творах, адже й у природі весна ніколи не повторюється. Щороку приносить щось нове й невідоме. Нам потрібно лише навчитися бачити, відчувати цю красу й висловлювати свої почуття й емоції. Учасники гуртка вдало висловили свої почуття поетичними й прозовими творами. У колі однодумців час промайнув швидко і, дотримуючись традицій, учасники літературного гуртка отримали нове завдання для обговорення – написати твір «Неземна любов». Інформацію підготувала бібліотекар читального залу Валентина Часник.

10.03.2025 р. о 12:00 у читальному залі ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся повторний показ комедії “Хто такий Гаррі Крамб?”. У сюжеті комедійного детектива  “Хто такий Гаррі Крамб?” невідомий викрадає старшу дочку відомого мільйонера Пі Джея Даунінга з метою отримання великого викупу. Звичайно ж у такій справі звертатися до поліції не можна, адже викрадач може завдати шкоди дівчині. Згорьований батько звертається за допомогою до приватної детективної агенції, сподіваючись, що професіонали зможуть допомогти йому розшукати дочку. Звичайно ж робота детективів завжди пов’язана з заплутаними розслідуваннями, непередбаченими складнощами, самовіддачею, блискучим розумом і енергійністю, а їхнє життя іноді наражається на небезпеку. Але все це зовсім не про детектива-невдаху Гаррі Крамба, який не виділяється логічним мисленням і провалює будь-яку розпочату справу. Шеф агентства доручає розслідування викрадення саме йому, адже він упевнений, що Крамб обов’язково провалить справу. Проте детектив вирішив довести протилежне. На перегляд кінострічки завітали мешканці міста та учасники Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування.
Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/