«Мистецькі твори треба складати в пам’ять мертвих і в ім’я ненароджених.»
«Вiйну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума.»
                                                                                                                                                                                               Олександр Довженко

 10 вересня  минає 130 років від дня народження письменника, драматурга, режисера Олександра Довженка. Олександр Довженко зробив величезний внесок в українське відродження 20-х років. Своїми фільмами «Звенигора», «Арсенал», «Земля» створив не тільки українське кіномистецтво, а й потужно вплинув на розвиток світового кіно. Американський актор і кінорежисер Чарлі Чаплін вважав, що слов’янство дало світові в кінематографії лише одного митця, і це — Олександр Довженко. В українській літературі саме Довженко, видатний кінорежисер і водночас письменник, започаткував новий жанр — кіноповість, тобто повість, написану з урахуванням специфіки кіно. Саме про цього непересічного  митця, який став взірцем для майбутніх кінорежисерів України та світу, ми, бібліотекарі бібліотеки-філії  №1 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, говорили з нашими читачами, що завітали 10 вересня 2024 року на календарний інформер «Мистецтво бачити світ».

  Цього року  український народ відзначає 225-річницю від Дня народження українського письменника, поета, драматурга, зачинателя сучасної української літератури, громадського діяча Івана Петровича Котляревського.   5 вересня 2024 року   працівники бібліотеки-філії №1 по роботі з дітьми Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури  міської ради провели   Експрес – повідомлення “Чарівник рідного слова” присвячене 255-річниці з Дня народження  Корифея сучасної української літератури Івана Котляревського. Читачі чудової книгозбірні із захопленням слухали розповідь бібліотекаря про життєвий шлях Івана Котляревського, адже творчість ювіляра ознаменувалась найпліднішим шляхом розвитку української літератури, міцно пов’язаним із життям народу, його думками та ділами. Біля розгорнутої книжкової полички “Чарівник рідного слова” бажаючі зробили світлину на згадку про прекрасно проведений час у чудовій бібліотеці.

Прапор червоно-чорний – це наше все добро,
Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно…
Усі дівчата знають пекельні барви ці,
Забути їх не можуть… Чорти ми лісові!
Гей- гу, гей-га! Чорти ми лісові!
А як прийдеться стати зі зброєю в руках,
Маршалок поведе нас, замає гордо стяг!
І сипнемо сто тисяч у груди сатані,
Люциперові решту! Чорти ми лісові!

                     (Тарас Чача-Крушельницький)

  У кожного народу є свої священні атрибути, які уособлюють його культуру, традиції, історичну пам’ять.  Найчастіше це національні символи (герб, прапор, гімн), мова, пантеон національних героїв, релігійні вірування. Вони є одним з основних  об’єднавчих факторів для формування сучасної політичної нації. Тож поговорити з нашими юними читачами про ці важливі атрибути ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, вирішили, провівши 22 серпня 2024 року геральдичний калейдоскоп “Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий народ свій”.

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани.
Максим Рильський

  Кожна країна має свої державні та народні символи. Державні символи є незаперечним доказом існування незалежної держави, виражають її велич, соціальну суть та суверенітет і спрямовані на зміцнення її авторитету. В Конституції України зазначено, що Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Також символами української державності можуть вважатися знакові артефакти, архітектурні споруди, книжки чи  музика: наприклад, скіфська пектораль чи Пересопницьке Євангеліє, гімн січових стрільців “Ой, у лузі червона калина” чи Софійський собор у Києві. Натомість народна символіка — це своєрідна візитівка країни. Українці мають свої унікальні символи, які пробуджують відчуття приналежності людини до певної нації  – це батьківська хата, материнська пісня, вишитий рушник, червона калина, хрещатий барвінок, барвиста писанка тощо. 

 Напередодні свята Дня Державного Прапора України 19.08.2024 року до бібліотеки-філії №1 по роботі з дітьми  Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради завітали представники групи “Об’єднані любов’ю”. Присутні у залі із захопленням слухали розповідь бібліотекаря про історію виникнення українського прапора, про те,  що державний прапор є  невід’ємним атрибутом кожної країни і уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Його еволюція у своєрідний спосіб відображає багатовікові процеси розвитку, становлення та життєдіяльності державних утворень. Що на сьогоднішній день український прапор є справжнім символом боротьби і незламності країни, національної єдності, її честі та гідності! Діти з великою гордістю за свою державу з кольорового паперу виготовляли  сердечка єднання – синьо жовті символи України. На завершення усі присутні  переглянули літературу представлену на книжковій викладці “Український прапор – це наш історичний дух”. Співали патріотичні пісні “Сила роду”, “Заспіваймо пісню про Україну”, “Мій рідний край”. Танцювали і раділи. Було цікаво, весело і пізнавально.