Вже не поставить ворог на коліна
Народ, який від гноблення звільнивсь.
Коли ти вже воскресла, Україно,
То вознесися духом, вознесись!
Роман Юзва

До 23 листопада – Дня пам’яті жертв Голодоморів 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. і політичних репресій, впродовж 23-24 листопада у бібліотеці-філії №17 (с. Березівка, вул. Шевченка, 30) облаштована виставка-інтерпретація “Ціна хлібної скоринки” .Цією виставкою бібліотека хоче нагадати всім про часи нищення українців голодом та політ репресіями. Запалена свіча споконвіків у нашого українського  народу символізувала пам’ять про душі померлих. Тому в цей день свіча пам’яті присутня й серед книг.

Виставка пропонує до уваги читачів книги, які розкажуть більше і про голодомор, і про політичні репресії:

Степан Геник «Червоний колір гріха» (Епоха сталінського терору).
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян, як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.  Книга стане в пригоді всім, хто цікавиться минулим і сучасним України, кого хвилює її будучність. 

Книга Скорботи, Пам’яті і Шани України.
Голод на Прикарпатті (1946-1947): Івано-Франківська область.
Голод цих років був викликаний різними факторами. В першу чергу, свою роль відіграла спланована акція сталінської влади з вилучення лишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військовопромислового комплексу. Звісно, що на початок голоду вплинула Друга світова війна, яка принесла руйнування всіх ланок господарства України. Розорене сільське господарство остаточно підірвала сильна посуха, особливо постраждали південні області. Післявоєнні хлібозаготівельні плани для України були нереальними, однак партійна верхівка викачувала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани виконали лише на 62,4%, влада вдалася до репресій.

Залишившись без зерна, населення почало голодувати. У той час, коли за кордон ешелонами вивозився хліб (лише до країн Східної Європи та Франції було вивезено 1,7 млн. тонн для підтримки тих урядів, що там установилися), в Україні розпочався голод, жертвами якого став майже 1 млн. душ. Зерна, зібраного в Україні в 1946 і в 1947рр., вистачило б для забезпечення хлібом усього населення. На виконання держпоставок 1947р. його було здано 436 млн 431 тис. пудів, на 206 млн 426 тис. пудів більше, ніж в 1946 р. Це свідчить про те, що післявоєнний людомор в Україні, як і голодомор 1932-1933 рр., був рукотворним.

І поліг наш народ, наче скошене жито… Пам’ять і те, що маємо сьогодні… залишились…

14 листопада – Всесвітній День боротьби з цукровим діабетом

13.11.2020 року, у бібліотеці-філії №17 (с. Березівка, вул.Шевченка, 30) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була розгорнута інформаційна сторінка “Все про діабет” (до Всесвітнього Дня боротьби з цукровим діабетом).

Цукровий діабет — група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, появи інсулінорезистентності, внаслідок чого виникає гіперглікемія — стійке підвищення рівня глюкози у крові. Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового. Характерними симптомами є невгамовна спрага, порушення харчової поведінки, що проявляється підвищеним апетитом, та надмірне сечовиділення, однак ці симптоми можуть бути слабко вираженими, якщо рівень глюкози в крові підвищений помірно.

«Важливо рухатися, йти, пересуватися – навіть тоді, коли втрачено сенс… Важливо зберігати чисте і гаряче серце – навіть коли його наче рідким азотом облили і присипали попелом… Важливо рухатися з вірою, що кожен рух – це крок назустріч. Рухатися, щоб нарешті зустрітися.»

(Ольга Хвостова, письменниця)

Ми продовжуємо рубрику «Дізнавайся з бібліотекою», і сьогодні для вас  – «Дара Корній про кохання». Трохи фентезі, яке непомітно змішане з реальністю справжнього кохання.  

20 вересня 1970 року в селі Секунь Старовижівського району Волинської області народилася українська письменниця, жанру фентезі, Дара Корній. Справжнє ім’я – Мирослава Іванівна Замойська. З нагоди дня народження письменниці бібліотека-філія №17 (с.Березівка) запрошує переглянути книжкову виставку “Дара Корній про кохання”, щоб через книги ознайомитися з творчістю Дари Корній , а саме: «Тому, що ти є», «Щоденник Мавки», а також збірку оповідань, серед авторів яких є й іменинниця.

Дорогі друзі-читачі, завідувачка бібліотеки-філії № 17 (с. Березівка) пропонує вашій увазі великодню виставку, де можна почерпнути цікаві історії нашої української традиції з давніх давен, а також переглянути періодику, де цікаві рецепти не тільки великодних страв, але й різні вишивки, святкування улюблених акторів, рецепти жіночої краси весною та багато інших цікавинок.

До вашої уваги книга «Українці. Свята Традиції Звичаї» розповість про національні особливості українських свят, зокрема і Великодня. Розкриє багатство, образність, співучість української мови. Книга розрахована для всіх, кого цікавить духовне надбання українського народу.

Також не можу не запросити вас до читання нашої настільної березівської книги «Березівка. Жива пам’ять поколінь». Адже, якщо вас зацікавить традиційно-побутова, культурна спадщина самих березівчан то ця книга для вас. Вона яскраво та колоритно познайомить вас і з традиційним одягом, стравами, зокрема Великодніми, піснями та іншими звичаями.

У цей світлий день Воскресіння Господнього щиро вітаю всіх!  Дякуймо Богу за те, що у дні випробувань ми відчували його захист і підтримку. В найскладніші часи ми непохитно вірили – Господь не залишить нас. Великдень нагадує всім нам про духовне відродження, яке так потрібне всім нам, всій українській нації. Нехай ця радісна подія утверджує наші переконання про те, що терпіння народжується перемогою, а чесне життя увінчується славою. Просимо у Господа мудрості для єднання сердець і помислів, бажань і праці. Будьмо здорові!

«Ото дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона тобі стає приємною.

І навпаки, той, кому ти заподіяв щось зле, неприємний тобі» 

(Всеволод Нестайко)

29 січня минуло 90 років з дня народження геніального українського письменника Всеволода Нестайко. Думаю всі, і дорослі, і діти знайомі з цим письменником завдяки його трилогії «Тореадори з Васюківки», яка визнана одним із кращих творів дитячої літератури. У серпні 2014 року Всеволод Нестайко помер, але пам’ять про нього залишилася, і я пропоную сьогодні згадати найулюбленіші цитати українського письменника, а водночас познайомлю вас з книжками Всеволода Нестайко, які ви зможете позичити в нашій бібліотеці.

«Хто сказав, що для друга треба робити тільки те, що цікаво» цей вислів став цитатою. А щоб вам було зрозуміліше звідки його взяли, пропоную уривок з “Тореадорів…”:
На зозулястого півня: «Цить!» — не кукурікай. Пильнував, щоб ніхто не перешкодив готуватися моєму другові.

А потім я переконав його, що краще готуватися вдвох, що мені теж це необхідно, бо я нічого не знаю.
Спочатку він огинався: — Не треба мені твоїх жертв!
Але я сказав: — Та ти що — хочеш бути кращим за мене? Хочеш усе знати, а я, значить, лишайся дурнем неписьменним? Це нечесно, не по-товариському!
I він змушений був погодитись.
Цілий серпень ми готувались вдвох. Не скажу, щоб це було дуже цікаво, цікавіше, наприклад, ніж грати у футбол, у цурки-палки або ловити рибу… Але хто сказав, що для друга треба робити тільки те, що цікаво?
На повторний іспит я пішов теж разом з Явою. I диктант ми писали удвох.