День Героїв — це щорічне свято, яке вшановує пам’ять усіх борців за волю та незалежність України. Його відзначають 23 травня. У цей день українці згадують героїв різних епох, які віддали своє життя за свободу Батьківщини. Це свято є символом мужності, патріотизму та жертовності в ім’я України.
Тож навздогін святу ми, — бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 24 травня провели історичний етюд “Пам’ятаймо наших героїв, що за волю поклали життя”.
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.
Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)
Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
20 травня 1922-го року в селищі Дубове на Тячівщині народився Іван Чендей — український письменник, майстер новел і оповідань.
Навчався у Хустській гімназії, де відвідував літературний гурток, цікавився українським фольклором. У студентські роки друкувався в університетському часописі Ужгородського вищого навчального закладу, де навчався на філологічному факультеті.
Із 1945-го працював у часописі «Закарпатська правда», а через десять років видав свою першу збірку оповідань під назвою «Чайки летять на Схід». Пише повісті, новели, нариси. 1965-го вийшов друком його перший роман «Птахи полишають гнізда», 1969-го — «Скрип колиски».
Разом із Сергієм Параджановим написав сценарій фільму «Тіні забутих предків», знятий 1964 року на кіностудії імені Олександра Довженка. В часи опали прізвища Івана Чендея у титрах не було. Був секретарем та очільником Закарпатської організації Спілки письменників України у 1958–1968-му роках. У 1990-ті керував місцевим відділенням Українського фонду культури. Є одним із співзасновників Народного Руху та українського ПЕН-клубу (1989 р.). За книжку «Калина під снігом», повість «Іван» 1994-го був удостоєний Шевченківської премії. Письменник пізнав і майстерно зображував життя Закарпаття, його природи, культури й побуту. Іван Чендей – тонкий знавець душі свого літературного героя. Його твори лаконічні і з глибоким підтекстом, що сміливо поєднують
реальне та символічне, обов’язково торкаються теми національної ідентичності та внутрішньої боротьби людини.
Престижний Всеукраїнський конкурс малої прози носить ім’я Івана Чендея.
В рамках відзначення 100-літнього ювілею Опанаса Заливахи бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради 17 травня провели інформ-бюлетень “Бути українцем і знати хто ти”. Вчергове розповідали читачам про цього видатного митця. А познайомитись з його творчістю всі охочі можуть, переглянувши виставку, на якій поміж інших видань є альбом з його роботами.
Міжнародний день вишиванки — це свято, яке відзначається щороку в третій четвер травня. Воно покликане зберігати та популяризувати українські народні традиції, зокрема один із найвідоміших символів української культури — вишиванку.
Вдягнути вишиванку в третій четвер травня — це справжній національний флешмоб, взяти участь у якому ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 15 травня запросили наших читачів. Нагадали про виникнення цього великого популярного свята, яке починалось як локальна студентська традиція.
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.
Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)
Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
14 травня 1920 року у селі Романівка нині Теребовлянського району Тернопільської області в селянській родині народилася народилася Слава Стецько (Ганна-Євгенія Музика) – одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів. Навчалася в рідному селі, згодом – у Теребовлі, де з відзнакою закінчила гімназію і гуманітарний ліцей. Належала до Марійської і спортової дружини, співала в хорі. Організувала гурток з вивчення історії України: збиралися по домівках, в лісі, потім прочитане розповідали молодшим. У 18 років, за прикладом старшого брата, якого закатували поляки, вступила до ОУН. Вивчала будівництво мостів і доріг у Львівській політехніці, паралельно була членом обласного Проводу юнацької мережі ОУН, займалася поширенням листівок та іншої пропагандистської літератури. У 1943-му році була арештована німцями у Львові, вісім місяців провела у тюрмі на Лонцького. Після звільнення (батьки і товариші по боротьбі задіяли усі свої зв’язки) була відправлена проводом ОУН до Відня.
В еміграції тісно співпрацює з Проводом ОУН(б). Отримує європейську освіту на правничому факультеті Мюнхенського університету (магістр політичних наук, зі знанням англійської, німецької, французької, польської, іспанської, італійської, словацької, білоруської, хорватської мов). У 1945 бере участь у нелегальному перевезенні тяжко пораненого діяча ОУН, соратника Степана Бандери Ярослава Стецька з Чехії до Мюнхену. Через рік бере з ним шлюб та змінює ім’я на Славу Стецько. Стає активною учасницею очолюваного ним Антибільшовицького блоку народів, а після його смерті сама керує організацію.
