8 червня людство відзначає Всесвітній день океанів. Тому саме в цей день бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели з нашими юними читачами майстер-клас по виготовленню найбільших істот планети – океанічних велетнів-китів. Наші кити були зовсім не найбільші, а таки маленькі, та аж ніяк не непоказні. Водночас розповідали дітям про красу, багатство, неосяжність, таємничість підводного світу, про його мешканців, які заселяють глибини океану та про збереження морського біорізноманіття. 

Ось лише кілька цікавих та маловідомих фактів про морські та океанічні дива:

– океани покривають понад 70% поверхні Землі – це більше, ніж усі континенти разом;

– найглибше місце на планеті – Маріанський жолоб, його глибина понад 11 000 метрів;

– більшість морських істот живе не на поверхні, а в глибинах, куди не доходить світло;

– у морях мешкають риби-світлячки, які світяться в темряві, як ліхтарики;

– океан не блакитний – це небо відбивається у воді, створюючи синій колір;

– солоність води в морях та океанах різна – Червоне море, наприклад, дуже солоне;

– кити, найбільші істоти на планеті, живуть саме в океанах;

– морські зірки не мають мозку – але можуть регенерувати втрачені кінцівки;

– деякі медузи – безсмертні: вони можуть повертатися в молодий стан;

– в океанах є підводні вулкани, які створюють нові острови;

– під водою існують справжні “ліси” з водоростей – наприклад, ліси ламінарії;

– морські хвилі можуть подорожувати тисячі кілометрів, перш ніж дістатись берега;

– у морях ховаються коралові рифи – яскраві “міста” для риб, креветок і восьминогів;

– люди дослідили лише приблизно 5% океанів – решта ще чекає на відкриття.

 Бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, відзначили разом з нашими користувачами початок літа та найдовших канікул. 2 червня 2026 року провели бібліозанурення “Пірнаю я у море книг” в рамках проєкту #бібліотека_в_дворах. Запросили учнів 20 та 10 ліцею, а також постійних читачів до книгозбірні, щоб запропонувати їм найцікавіші й найзахопливіші книжки та періодичні видання для незабутнього літнього читання. До нашої добірки увійшли пригодницькі повісті, книжки, які здатні розвіяти будь-яку тугу та печаль, а також корисні програмові твори, щоб наші улюблені читачі за літо стали самостійнішими і мудрішими. 

А з тими читайликами, які з різних причин не змогли завітати до бібліотеки, ми зустрілися в околишніх дворах. Як не крути, а твоя книжка знайде тебе, де б ти не був чи не була)) Така вже в нас, бібліотекарів, робота.

Тому приходьте до бібліотеки всією родиною, бо в нас є книжки для будь-якого віку та пори року. 

У доброму серці має бути вічне літо.
Селія Такстер

Кожна нова пора року для нас, бібліотекарів бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, означає початок нового читацького сезону і з’яву цілих стосів цікавих книжок у тематичних сезонних добірках. Тож і зараз, зустрічаючи таке довгождане літо, 1 червня 2026 року, ми підготували літературні поради “Що читати цього літа”. Взяли книжки та гарний настрій і вирушили у двори поблизу книгозбірні, щоб ділитися літніми книжковими знахідками з усіма охочими.

24 травня 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради організували книжкову виставку “Що читати цього літа” в рамках бібліопростору ”Літо починається тут”.

Мальовничий парк імені Тараса Шевченка з соковитою травою на доглянутих газонах сприяє літньому настрою і кличе заховатися від спеки у прохолодній тіні крислатих дерев. Окрім співу пташок та леготу літнього вітерця, наша книжкова виставка знайомить мешканців та гостей міста з  чудовими книгами з літнім настроєм. Їм випала несподівана нагода залишити бібліотечні полиці, тож вони ніжились собі  на літньому сонечку та вабили читачів яскравими обкладинками та інтригуючими назвами. 

Як і щороку, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 готують для своїх читачів добірку книжок для читання влітку: неймовірні таємниці, цікаві подорожі, романтичні пригоди і ще багато-багато іншого знайдете у цих, дбайливо дібраних творах. Проте головне, що їх об’єднує – літній настрій, який пронизує кожну сторінку.

Бібліотекарі пропонували дорослим мешканцям міста не забувати, що літній відпочинок з книгою є найкращий. А дітям радили провести літо цікаво, весело та наповнити канікули яскравими враженнями від прочитаних книг. А яке літо без історій про відчайдушні пошуки скарбів? Маленьким шукачам пригод справжньою знахідкою буде книга “Острів Скарбів” Роберта Луїса Стівенсона. Це еталон пригодницького піратського роману. Таємнича карта безлюдного острова з захованим скарбом стає причиною зловісних змов, загадкових вбивств та інших захопливих подій. У книзі є все: і солоний морський вітер, і романтика далеких мандрів, й атмосфера справжніх пригод. Також варто прочитати книжку Туве Янссон «Країна Мумі-тролів», або хоча б тільки “Небезпечне літо”. До речі, частину серії авторка писала під час російського вторгнення у Фінляндію і Другої світової війни. А також радимо прочитати: “Митькозавр із Юрківки” Я. Стельмаха  та “Тореадори із Васюківки” В. Нестайка, “Мій друг Персі, Бофало Біл і я” У. Старка, Рея Бредбері “Літо, прощавай “. “Літо, прощавай ” – це продовження «Кульбабового вина». Зізнайтесь, ви теж скучили за чудернацькими пригодами Дуґласа Сполдінґа? Цей твір відрізняється особливою атмосферністю, легкістю, літнім теплом. І в цьому немає нічого дивного: адже в цих творах письменник ділився найпотаємнішим – своїми дитячими спогадами. Рей Бредбері пропонує людині згадати про те, що всередині кожного з нас живе дитина. Що іноді потрібно робити зупинки і дозволяти собі отримувати задоволення від життя. Щоб потім спогади зігрівали серця людей довгі роки. Не менш цікава книга Лусі Мод Монтґомері «Джейн з Пагорба Ліхтарів». Одинадцятирічна Джейн разом зі своєю мамою і суворою бабусею живуть у Торонто. Одного дня вона дізнається, що батько, якого вважала померлим, насправді живий і мешкає на Острові Святого Едварда. Переконана, що саме батько винен у розлученні з мамою, Джейн лишень під послухом відвідує його під час канікул. І власне тут, на острові, починають відбуватися незвичайні події. Це сповнена тепла повість про те, що мрії здійснюються, і про те, що в кожному з нас прихована велика сила –  потрібно тільки трішки віри і любові, щоби її розпізнати. 

Літо – це така пора року, коли можна втілювати в життя божевільні плани, пригадати забуте хобі, зануритися в море пригод та добряче відпочити від школи. Книги про захопливі мандри – те, що потрібно для літа. Можна подорожувати не виходячи з дому! “Мій друг Персі, Бофало Біл і я” – повість справжнього знавця психології підлітків шведського письменника Ульфа Старка про канікули хлопчика Ульфа, які він провів із своїм найкращим другом у дідуся і бабусі поблизу моря. Цього незабутнього літа вони втілюють потаємні мрії, спілкуються з нестерпним Ульфовим дідусем і дізнаються про таємничого Бофало Біла. А Ульф навіть пізнає нещасливе кохання. Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва включив твір до рекомендованих читацьких списків для дітей і підлітків.

Щоразу, вирушаючи назустріч літнім пригодам, прихопіть із собою цікаву книжку з літньої добірки. Вона прикрасить активний туристичний похід, урізноманітнить неспішний пляжний відпочинок чи подвоїть насолоду від звичайної прогулянки мальовничим міським парком.

14 травня 2026 року з  нагоди 155-річниці від дня народження Василя Стефаника та задля популяризації його творчої спадщини бібліотекарі бібліотеки-філії №3 підготували та провели літературний портрет “Кленові листки Василя Стефаника”. 

Бібліотекарка розповіла про життя та творчість видатного новеліста, громадського діяча. Присутні дізналися  цікаві факти з життя письменника.

1. У 1871 році, коли народився Василь Стефаник, у Русові народилося 72 дитини, 15 з них померло не доживши й року. Василь Стефаник був 33 новонародженим.
2. Мати Оксана зимовими вечорами пряла кужіль і співала ще свої дівочі пісні. Василько слухав, і йому було сумно за маминими молодими літами. Йому завжди було тепло і затишно біля матері.
3. Із сестрою Марією у дитинстві пас  вівці в полі. Сестра вишивала рукав до сорочки узором, що в Русові зветься «фасолькою», червоними і чорними нитками. Малий Василь мусів завертати вівці. Марія співала, а він бігав і кричав, щоб собі виробити голос, але співаком не став. А коли в товаристві співали, то він тільки слухав.
4. Радісним спогадом з дитинства був святий вечір, коли вони з сестрою Марією чекали колядників. 
5. У школі потерпав від булінгу. З нього знущалися учні та вчителі через те, що він був із селянської сім’ї, байдуже, що заможної. Ось як описував Стефаник шкільні роки: «не одну сльозу… зрібним рукавом обтирав». Попри глум він успішно здав іспити і вступив до університету.
6. Міг стати лікарем. Стефаник навчався на медичному факультеті Ягеллонського Університету в Кракові. Але замість зосередженого студіювання книжок з медицини, він надав перевагу літературному та громадському життю Кракова. «Вийшло діло без пуття», – писав письменник.
7. Особливою пристрастю було купання в холодній воді. На канікули приходив до товариша в село, що лежить над Прутом, і цілими днями висиджував у зимній воді; вигріватися на сонці не любив.
8. Коли  він перейшов жити до Русова, тато дав йому 13 морґів поля. А всього у письменника було 18 морґів.
9. Василь Стефаник був дуже точний. Сніданок у нього був о 9:00 годині, обід – о 13:00, а вечеря о 19:00. Якщо його хлопці були в читальні і запізнювалися на вечерю, то мусіли бігти, щоб встигнути точно на 19:00.
10. Був послом до австрійського парламенту. У 1908 році селяни обирають Стефаника послом від радикальної партії до австрійського парламенту, де він понад 10 років захищав права селян. Стефаник жодного разу не виступав у парламенті – політики здавалися йому нікчемними пустословами. Але Стефаник любив виступати з промовами на народних вічах. Коли керівництво Радикальної партії заявили про прихильність до соціалістичної ідеології – залишає цю політичну силу. Письменник був делегатом ЗУНР на історичному підписанні Акта Злуки 22 січня 1919 року.
11. Мав «літературний» роман з Ольгою Кобилянською. Стефаник і Кобилянська поважали одне одного, завжди спілкувалися на рівних. Ходили чутки, що у них роман. Але ймовірніше, що їхні почуття обмежувалися палким листуванням, що нагадує справжнісінький любовний роман. Чуттєвий, пристрасний та з елементами еротизму.
12. Його іменем названа регіональна премія – найвища в Івано-Франківській області відзнака в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики, що присуджується місцевим авторам, названа іменем Стефаника. Для користувачів бібліотеки була оформлена книжкова виставка “Кленові листки Василя Стефаника”. А також бібліотекарка рекомендувала твори про видатного новеліста. Присутні на заході читали уривки з творів та листів письменника.