27 жовтня 2025 року – День української писемності та мови, тому у бібліотекарів та читачів бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради панував піднесений настрій: всі готувалися до радіодиктанту національної єдності. Мета радіодиктанту — об’єднати якомога більше людей навколо України в усьому світі і популяризувати українську мову. Авторкою радіодиктанту національної єдності цього року стала письменниця Євгенія Кузнєцова. Читатала текст акторка Наталія Сумська. Всеукраїнський радіодиктант національної єдності започаткувала команда Українського Радіо у 2000 році. Торік до Радіодиктанту національної єдності долучилося понад 500 тисяч людей. Близько 10 тисяч листів надійшло на перевірку з понад 30 країн світу. У 2024-му текст до радіодиктанту писала Оксана Забужко, а читав його поет і військовий Павло Вишебаба. Також авторами радіодиктанту в попередні роки були: Катерина Калитко, Ірина Цілик, Юрій Андрухович, Іван Малкович та інші.

Диктант складається зі 100—120 слів. Текст для радіодиктанту замовляється спеціально. У ньому немає авторських знаків або суперечливих орфограм, але при тому їхня загальна кількість висока, тому написати радіодиктант без помилок не просто. З 2019 року правила зазнали змін: учасники радіодиктанту могли майже відразу перевірити свою роботу. Писати диктант треба лише від руки, але комісія приймає й тексти, написані шрифтом Брайля. Радіодиктанти не перевіряють на помилки та не повертають, але шукають роботи без помилок і нагороджують учасників, які впоралися з завданням бездоганно. 

Сьогодні радіодиктант національної єдності писали українці у різних куточках світу. Долучилися  до написання і бібліотекарі. Радіодиктант – це добра нагода зібратися разом, щоби поспілкуватися у близькому колі, випробувати себе і пережити глибокі враження від тексту диктанту.

Відповідальні за проведення всі працівники.

  У бібліотеці-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради 18 жовтня панувала творча осіння атмосфера — відбувся майстер-клас «Руда хитрунка», де діти власноруч створювали паперових лисичок. Діти так завзято взялися за папір та ножиці, що в приміщенні аж запахло творчістю, лісом і дивом спільного творення. Надихалися учасники майстер-класу веселою і кумедною казкою Лоренца Паулі «Лисичка йде до бібліотеки». У ній йдеться про те, як лисичка, випадково потрапивши до бібліотеки, відкрила в собі любов до читання та знайшла справжніх друзів.

Під час заняття ми дізналися, чому лисицю в народі називають хитрункою — адже це тварина не лише спритна, а й дуже розумна. Говорили про лисиць у літературі: від улюблених народних казок до світової класики. Наприклад, повість «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері, де лис навчає головного героя дружбі й відповідальності. Жовтневий день у бібліотеці видався золотоосіннім — як сама лисиця. І кожен учасник поніс додому не лише власну паперову іграшку, а й трохи затишку і  гарний настрій. 

Тепер у нашій бібліотеці мешкає ціла родина паперових лисичок поміж цікавих і яскравих книжок. Приходьте й побачите!

Відповідальна за проведення Тетяна Даниляк.

“В кав’ярні повно. Всі ляди-вікна, одчинені настіж, весело сяли у чорній пітьмі. Сизий дим люльок вилітав з вікон і осяяний світлом, висів як хмара. Безладний гамір, брязк філіжанок, білі чалми, червоні фези й міцний дух кави.”
Михайло Коцюбинський “Під мінаретами”

Жовтень починається чудовим святом — Міжнародним днем кави. Значення цього напою для книжкового світу важко переоцінити, тому ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківсько МЦБС Департаменту культури міської ради 2 жовтня підготували та провели літературні історії “З ароматом кави”. Ми розповіли нашим відвідувачам цікаві факти про каву та її відомих шанувальників.

Кава приваблювала літераторів в атмосферні кав’ярні, які потім стали культовими. Згадати хоча б  Café de Flore — паризьку кав’ярню на розі Бульвару Сен-Жермен і вулиці Сен-Бену, в якому відбувалися «Паризькі вечори» Гійома Аполлінера. Завсідниками кафе були Жан-Поль Сартр і Сімона де Бовуар, Андре Бретон та Альбер Камю. Стефан Цвейг і Лео Перуц пили каву в знаменитому Кафе «Централь» (Café Central) у Відні на вулиці Герренгассе в палаці Ферстеля. Це було популярне місце для митців та інтелектуалів свого часу. 

Але каву п’ють не лише письменники, а й герої їхніх літературних творів. Відомий кавоман Оноре де Бальзак невимушено вплів сцени кавування в більшість своїх книжок. А герої Ернеста Гемінґвея п’ють каву не лише на паризьких терасах, насолоджуються її ароматом на площі Конкорд, чи в затишному кафе за рогом із гарячим запашним круасаном. Приміром, старий кубинець Сантьяго із філософської повісті-притчі “Старий і море” окрім риболовлі любить лише каву, яка часто замінює йому обіди та вечері, підтримує під час тривалих виходів у море.

Каву шанують і наші читачі. А до кави безперечно пасує щось смачненьке. За вишукані літературні ласощі сьогодні відповідаємо ми, бібліотекарі, і радо знайдемо найцікавіші твори з ароматом кави для вибагливих цінувальників цього напою.

Це можуть бути “Таємниці львівської кави” Юрія Винничука, з яких ви дізнаєтесь давні традиції вживання кави, секрети приготування, захопливі кавові легенди. Або ж бестселер французької письменниці Аньєс Мартен-Люган “Щасливі люди читають книжки і п’ють каву” чи “Теплі історії до кави” Надійки Гербіш. Для кожного у нас знайдеться чудова книжка, навіть для тих, хто кави не любить).

Відповідальні за проведення працівники бібліотеки-філії №3.

   1 жовтня українці відзначають День захисників та захисниць України, а також 83-тю річницю створення УПА. З цієї нагоди ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, підготували для наших користувачів екскурс в історію «У боротьбі за українську ідею». Разом з присутніми поринули в історію і пригадали як виникла Українська повстанська армія — військово-політичне формування, яке діяло в Україні протягом 1942-1960 років, озброєне крило ОУНР.

Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб. Діяльність УПА була логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів (далі – ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.

“У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА” (Із постанови Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1947 року).

Тож, 14 жовтня стало символічною датою постання УПА. Із 2014 року відповідно до Указу Президента України № 806 14 жовтня є також Днем захисника України на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві. Однак після переходу УГКЦ і ПЦУ на новий календар  це свято перенесене  на 1 жовтня.

Звісно ж, доповнила наш захід добірка книг про УПА, яка охоплює різні жанри: від художньої прози до спогадів та наукових видань.

Вивчаймо нашу історію разом і складаймо вдячність захисникам, які загинули за її незалежність та суверенітет.

Відповідальні за проведення працівники бібліотеки-філії №3.

  Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.

24 вересня 1894 року у селі Розгадів на Тернопільщині народився Роман Купчинський – український письменник, поет і громадський діяч, учасник Легіону Українських січових стрільців, співець січового стрілецтва. Навчався у Львівській гімназії та університеті. З початком Першої світової війни добровільно вступив до лав УСС, пройшов фронти Галичини та Карпат, був поранений і нагороджений за хоробрість. У стрілецькому середовищі проявив свій літературний талант. Він є автором і співавтором відомих стрілецьких пісень («Зажурились галичанки», «Човен хитається», «Накрила нічка»). Після війни працював у львівських виданнях «Новий Час», «Літературно-науковий вісник», створював новели й публіцистику про фронтовий побут та визвольні змагання, був одним із популяризаторів стрілецької пам’яті. Його найвідоміші прозові твори – збірка новел «Заметіль», повість «Віддячився», романи «Зустріч», «Під незнайомим небом», а також спогадово-репортажні тексти про життя й боротьбу стрілецтва. У цих книгах він майстерно передає атмосферу фронтового побуту, психологію вояків, драматизм визвольних змагань та виклики міжвоєнної Галичини.

У 1930-х роках Купчинський активно діяв у культурному житті Галичини, редагував журнали, організовував мистецькі вечори. Під час Другої світової емігрував до Австрії, згодом до США, де продовжував писати й підтримувати українські громади. Його творчість важлива як джерело живих спогадів про УСС та міжвоєнну Галичину, а пісні й досі входять до репертуару хорів і гуртів.

Купчинський був одним із засновників «Пресової квартири» УСС – інформаційно-культурного осередку легіону; його спогади стали матеріалом для дослідження стрілецької доби; за океаном він працював у радіопрограмах для українців та до останніх днів залишався активним у громадському житті.