Мова кожного народу неповторна і — своя;

                                                     в ній гримлять громи в негоду,  в тиші — тьохкіт солов’я.

                                                     Солов’їну, барвінкову, колосисту — на віки —

                                                     українську рідну мову в дар мені дали батьки.

                                                                                                            В.Лучук.

             21 лютого в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька,100) витала  багатолюдна і гамірна атмосфера.  Протягом дня  з відвідувачами-учнями 5-8 класів (української гімназії №1, шкіл №18, №17, №24) проводилися мовознавчі ігри “Я рідне слово обіймаю”.

Молодші школярі  відгадували загадки, акровірші про частини мови  за Д.Білоусом, розгадували кросворди, переходили від слова до слова змінюючи одну літеру, складали мозаїку. Старші  діти цитували вислови про слово, про мову з книги Р. Кацавець “Золоте джерельце”, молилися за рідну мову за Ю. Шкрумеляком, пізнавали таємниці слова за книгою Є.Чак, ознайомилися з  мовою жестів.  А малята розповідали віршики про  мову природи (дерев, діброви, водних потоків, тварин) П. Воронька, В.Бойка, М.Ярмиша,І.Січовика.

Для всіх присутніх вистачило ігор та корисної інфомації, для того, щоб оновити свої  знання і  любов до рідної мови.

Відповідальна Українець С.І.

Надворі скоро втішиться весна

                                                                  Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

                                                                  Горить свіча і пам’яті сльоза

                                                                  додолу з неї краплями стікає

                                                                  Земля ридає, плачуть небеса –

                                                                  Героїв Україна пам’ятає.

(Діана Писарчук)

20 лютого 2017 р. в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька,100) відбулася орбіта пам’яті “Вони залишились сторожами вічності на полі української журби” до  дня  Героїв Небесної сотні.

Ми повернулися у своє звичне життя і поволі у нашій пам’яті стираються події, які відбулися на Майдані три роки тому. Ці криваві події залишили глибокий слід у душах безпосередніх учасників революції. Бібліотекар  акцентувала увагу  на їхніх спогадах та почуттях болю родичів загиблих. Не зважаючи на те, що вони пройшли через пекло революційних подій у їхніх серцях все ж горить іскра надії, і ні на хвилину не закрадається сумнів у правильності своїх дій: “Не знаю, як можна було вчинити по-іншому й не поїхати… Процес рухається. Думаю, років за 10-15 буде результат. Зла на кривдників не тримаю. Маю за мету саморозвиток. Тому сам намагаюся щось змінювати. Багато навчаюсь і працюю.”(Олександр Костур, студент математичного факультету)

Присутні згадали загиблих героїв Майдану з Прикарпаття.   

17 лютого 2017 р. в бібліотеці-філії №5 (вул.Галицька,100) відкрилась виставка у світлинах і документах “Йосиф Сліпий – голос “мовчазної церкви” з нагоди 125- річчя з дня народження кардинала і патріарха  УГКЦ.

До уваги відвідувачів представлено дослідження творчості Й.Сліпого як богослова, ректора Богословської Академії (Львів), викладача Католицького Університету, діяльність глави УГКЦ (Рим. 1963 -1984), спогади про сподвижницьке, священиче життя на вигнанні – з журналів “Пам’ять століть” (2002р. №6), “Перевал”(2004р.), статті з газет “Експрес”, “Галичина”, “Нова зоря”, “Завіщання Блаженійшого патріарха Йосифа – духовний заповіт сущим і нащадкам”. А також книги  – “Патріарх Йосиф Сліпий  у документах радянських органів державної безпеки 1939-1987. В двох томах” (2012 р.), “Антологія поезій, присвячених Блаженнійшому Патріарху Йосифу Сліпому”(1999 р.), “Довідник  з історії України”, В.Романюк “Богові і Україні” (кн.2), Француженко-Вірний М. “Великі митрополити України” (2013 р.).

Відрадно зазначити, що молоді батьки, службовці, старшокласники зацікавилися величчю постаті Владики, слухали радіопередачу “Дитинство Йосифа Сліпого” (Коберницького)  про музей в с.Заздрість (радіо “Карпати”), ділились думками про духовність, переглянули відео “Йосиф Сліпий. Молитва за Україну” (ютуб).

Виставка діятиме до 25.02.2017 р.

Відповідальна Українець С.

1 лютого 2017 року о 15:00 в бібліотеці-філії №5 (вул.Галицька, 100) для дітей 5-10 класів проведено прес-калейдоскоп “По долині – жито, по горі – блакить” з нагоди 25 річниці затвердження Державного Прапора, Гімну, Герба України.

Бібліотекар здійснила екскурс в історичний 1992 рік, коли Верховною Радою України затверджено Державний Прапор України (28 січня), Державний Гімн України (16 січня), Державний Герб України (тризуб як Малий герб, 19 лютого).  Для користувачів бібліотеки №5 проведено огляд літератури про походження тризуба, коли він з’явився на українських землях та яке значення має у різних країнах світу Індії, Греції, Італії, Литві:

• Сергійчук В.І. Доля української національної символіки. – К.,1990. – 47с.;
• Пастернак О. Пояснення тризуба. – К.:Веселка,1991. – 43с.;
• Символи Батьківщини. – Тернопіль, 2003. – 64с.;
• Коли тризуб з’явився на наших землях? // Шкільна бібліотека. – 2017. – №1. – С.72-73;  
• Мороз В. Трисуття роду, або хто розгадає закодоване повідомлення від наших предків / В. Мороз // Галичина. – 2015. – 5 вересня (№131).- С.5.

16 січня о 14:30 з нагоди 135 річниці від дня народження Івана Огієнка у бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька 100) для юнацтва та дорослих читачів було проведено презентацію постаті І.Огієнка “Особистість, яка становить окрасу нації”.

Відвідувачі ознайомилися із слайд-презентацією “Декілька цікавих фактів про життя І.Огієнка” із якої дізналися, що цей історичний та релігійний діяч був досить багатогранною та непересічною особистістю.

Оскільки він походив із небагатої сім’ї, то щоб здобути звання приват-доцента та стати професорським стипендіатом йому доводилось важко працювати і займатися самоосвітою (вивчив латинську, грецьку, та кілька східнослов’янських мов). За свою патріотичну діяльність та любов до рідної мови він за часів УНР та Директорії встиг побувати на посаді міністра освіти, міністра сповідань та Головноуповноваженого уряду і стати фундатором та ректором Камянець-Подільського університету.

Після смерті дружини в 1940 році І.Огієнко приймає постриг і стає митрополитом Іларіоном. Проживши 90 літ та з сумом закінчивши життя на чужині, він зумів створити близько півтори тисячі праць, зібрати сто коробок цінних документів та видань у особистому архіві у м. Вінніпег (Канада).

Іван Огієнко є справжнім автором уже народної пісні “Не питай, чого в мене заплакані очі”, “Десяти мовних заповідей свідомого громадянина”, а також саме з його ініціативи було запроваджено святкування Дня соборності України 22 січня. Працею свого життя митрополит вважав канонічний переклад біблії на українську мову, яка вийшла друком у 1962 році в Лондоні.

В Україні вже понад 10 років присуджується багатогалузева премія імені Івана Огієнка — діячам літератури і мистецтва, науки і освіти, громадської, політичної та церковної сфери. У 2003 році в Києві створено Фундацію імені митрополита Іларіона, яку очолив професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Тимошик.

За бажанням присутні могли також переглянути фільм про І.Огієнка, прочитати його поезію, послухати пісню “Не питай, чого в мене заплакані очі”.

До уваги читачів була надана виставка “Я все зробив, що міг зробити”.
Відповідальна за проведення заходу Козак-Дидич М. В.