23 березня 2026 року в бібліотеці-філії N5 ( Галицька, 100), Департаменту культури міської ради, Івано-франківської МЦБС, розпочався бібліографічний хіт-парад “Гаряча десятка книг-ювілярів 2026 року”.

Рік 2026 багатий на ювілейні дати видатних творів як української так і зарубіжної літератури! Для вас добірка знайомих творів, які святкуватимуть ювілеї у 2026 році:

1. 195 років святкує збірка оповідань Миколи Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”(1831). Збірка оповідань складається з повістей, що нібито зібрав та видав “пасічник Рудий Панько”. Книга майстерно поєднує український фольклор, традиції, народну містику та гумор, описуючи яскраві події та персонажів з життя українського села.

2. 130 років з часу публікації святкує збірка Івана Франка “Зів’яле листя” (1896). Цю збірку письменник створював протягом 1886-1896 років. Ліричні поезії з неї спочатку друкувалися у періодичних виданнях, а окремою книжкою вона потрапила до читача у 1896 році. Сам автор зазначив, що його ліричні пісні є “найсуб’єктивнішими з усіх, які появилися у нас від часу автобіографічних поезій Шевченка.

3. 125 років з часу публікації повісті Михайла Старицького “Останні орли” (1901). Повість присвячена повстанню 1768 року на Правобережній Україні під проводом Залізняка та Гонти проти польської шляхти. За трактуванням гайдамаччини твір близький до поеми “Гайдамаки ” Тараса Шевченка.

4. 300 років з часу виходу роману Джонатан Свіфта “Мандри Гулівера” (1726). Це пригоди судового лікаря Лемюєля Гулівера, який потрапляє в різні дивовижні землі, знайомиться із надзвичайними народами: ліліпутами, велетнями, жителями літаючого острова Лапута. Свіфт використовує ці фантастичні подорожі для дотепного висміювання людських та суспільних вад й реалій європейського суспільства XVII-XVIII століття.

5. 240 років з часу публікації роману у новелах Распе Рудольфа Еріха “Пригоди барона Мюнхгаузена” (1786). Збірка фантастичних новел, в якій герой, барон Мюнхгаузен, розповідає про свої неймовірні пригоди – вони вчать винахідливості, сміливості та оптимізму.

6. 200 років з часу написання та публікації роману Джеймса Фенімора Купера “Останній з могікан” (1826). Це історичний роман про пригоди на тлі Франко-індіанської війни, де головними героями є слідопит Соколине Око, індіанці Чингачгук та Ункас, сестри Кора і Аліса. Роман досліджує взаємини європейців та корінних американців, показуючи їхню моральність, мужність та прагнення до свободи.

7. 195 років з часу публікації роману Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” (1831). Захоплюючий історичний роман, що зображує середньовічний Париж, сповнений контрастів між жорстокістю та красою, вірою та пристрастю. В центрі сюжету – трагічне кохання трьох чоловіків до циганки Есміральди. Роман досліджує теми кохання, краси , людських слабкостей та конфлікту між християнськими догмами, водночас перетворюючи величний Собор на центральний символ твору, що об’єднує всі сюжетні лінії та відображає історію народу.

8. 155 років з часу написання роману Льюїса Керрола “Аліса в Задзеркаллі” (1871). Це продовження роману “Аліса в країні Чудес”. Аліса потрапляє у світ, що є дзеркальним відображенням реальності, де все перевернуте. У цьому фантастичному вимірі Аліса зустрічає знайомих та нових персонажів, стикаючись із парадоксами й нонсенсом.

9. 45 років повісті-казки Всеволода Нестайка “Незвичайні пригоди в лісовій школі” (1981). Легка, життєрадісна , сповнена доброго гумору книга розповідає про веселі, дотепні пригоди зайчика, їжачка та інших однокласників, учнів спеціалізованої музичної лісової школи з ведмежою мовою викладання. За повість-казку Всеволод Нестайко у 1982 році удостоєний премії імені Лесі Українки.

10. 40 років з часу написання та публікації книги В.Нестайка “Таємниця Віті Зайчика” (1986). Хлопчик Вітя все життя ріс із бабусею. Але він дуже сумує за татом, який працює десь в Африці і не приїздить на свята. Загадкова Міс Таємниця обіцяє, що вони з татом обов’язково зустрінуться, і запрошує Вітю в подорож до казкових країн Зландії і Добряндії. Саме тут він може зустрітися з татом і врятувати дівчинку Добрянку від короля Зланика.

Це лише невеличка частина книг, які святкують свої ювілеї цього року. Хороші книги ніколи не старіють, їм дана вічна молодість та оновлення у часі. Тож запрошуємо до зустрічі з книгами-ювілярами 2026 року. Виставка триватиме до кінця березня. До зустрічі у книгарні!

Цьогоріч Україна відзначає 170-річчя від дня народження Івана Франка та 110-ті роковини з дня його смерті, тому 2026 рік офіційно проголошено Роком Івана Франка в Івано-Франківській області.

16 березня 2026 року в бібліотеці-філії N5 (Галицька, 100) Івано-Франківської МЦБС, Департаменту культури міської ради проводився захід ” Рік Франка в Івано-Франківську”.

Подія стала святом українського слова і об’єднала гостей книгозбірні, поціновувачів класичної літератури. Бібліотекар привернула увагу до глибини та багатогранності його поезії, також створила простір для живого звучання художнього слова.

Присутні мали змогу не лише послухати поезії Каменяра, а й долучитися до їхнього прочитання. Лунали вірші “Чого ти являєшся мені у сні?”, “Гімн”, “Ой ти дівчино, з горіха зерня”, “Каменярі”, “Беркут”, “Земле, моя всеплодющая мати”, уривки з збірки “Зів’яле листя”(цього року збірка святкує 130-річчя з дня написання) та уривки з громадянської лірики. Школярі активно переказували казки Івана Франка “Лис Микита”, “Абу-Касимові капці”, оповідання “Грицева шкільна наука”.

Кожен учасник намагався передати власне відчуття ритму, інтонації та глибини слова Івана Франка, ділилися враженнями, розмірковували над символікою образів, над силою слова, яке й сьогодні підтримує, надихає й спонукає до роздумів. Перед читанням бібліотекар ознайомила присутніх із ключовими етапами життя і творчості Івана Франка, акцентувала увагу на історичних обставинах створення окремих поезій та їхній актуальності сьогодні. Було підкреслено, що Франко не лише поет, а й мислитель, громадянський діяч, перекладач, чия спадщина залишається невичерпним джерелом духовної сили.

Також читачі ознайомилися з книгою Богдана Гавриліва “Іван Франко в Станиславові”, яка написана на основі архівних документів, статей у пресі та спогадів подій. Автором висвітлено окремі періоди місцеперебування Івана Франка на Прикарпатті, зокрема у місті Станиславові ( нині місті Івано-Франківську).

В читаннях взяли участь: Єлісєєв Юрій Олександрович, Петруша Наталія Іванівна, Ціумпріс Марія Степанівна, Матвійчук Тетяна Олександрівна, Королишин Володимир Васильович та школярі Проколів Анна, Остап’юк Олеся, Думич Денис, Гаран Олександр. Особливу атмосферу створили щирість виконань та живі емоції.

До заходу було оформлено тематичну книжкову виставку “Рік Франка в Івано-Франківську: читаємо сьогодні ” з творами письменника та літературознавчими матеріалами про його життя і діяльність. “Голосні читання” вкотре довели, що слово Франка живе, глибоке сучасне.

 «Її слово, як голос душі України»

Під такою назвою в бібліотеці-філії N5 (вул.Галицька, 100) Івано-Франківської МЦБС, Департаменту культури міської ради 25 лютого 2026 року проходили художні читання творів Лесі Українки. В цей день ми святкуємо 155-річчя цієї видатної української письменниці.

На захід були запрошені діти 4 класу початкової школи “Пасічнянська” Івано-Франківської міської ради (вул. Пасічна, 3), також були присутні вчителі цього класу – Баран Надія Михайлівна та Демчук Мар’яна Василівна. Діти охоче читали вірші Лесі Українки: “Надія”, “Літо минуло”, “Казка про Оха-чародія”, “Вечірня година” та інші, зачитували казки “Лелія”, “Біда навчить”, “Давня казка” та уривки з твору Лесі Українки “Лісова пісня”. Школярі активно брали участь в обговоренні фактів з життя відомої письменниці:

• Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Народилася вона 25 лютого 1871 році в інтелігентній родині, її матір знали, як письменницю Олену Пчілку (Ольга Петрівна Драгоманова-Косач), батько- високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько – Михайло Драгоманов відомий український діяч. Лариса була другою дитиною в багатодітній родині. Та ще будучи дитиною попросила називати її Лесею. Серед всіх дітей Леся найбільше близькою була з братом Михайлом, їх навіть називали спільним іменем – “Мишелосіє”.
• Читати вона навчилася в 4 роки, в 5 – почала писати драматичні твори, а у 9 – написала перший вірш “Надія”.
• В 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, у Лесі Українки діагностували туберкульоз кісток. Це поставило хрест на музичній кар’єрі. Леся Українка сама вивчила більше 10 мов – європейські і слов’янські (французьку, італійську, англійську, польську, болгарську, латину, грецьку та інші). Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька Михайла Драгоманова. Він підписувався як “Українець”. В оскільки Леся дуже любила його і захоплювалася ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім “Українка” з’явився,коли дівчині було 13 років. В 19 років вона написала підручник “Стародавня історія східних народів” для своїх сестер. Вже в цьому віці вона активно займалася перекладами творів Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера та інших. Вершиною її творчості став неймовірний твір “Лісова пісня”. Цей твір про природу було поставлено за 12 днів. Борючись з хворобою, Леся Українка їздила на лікування до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, була на Кавказі, в Криму – ці подорожі збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. І, хоча вона прожила лише 42 роки, її внесок у літературу надзвичайно потужний.

Ім’я Лесі Українки носять вулиця, парк, університет і музей археології у Луцьку, а також велика кількість площ, вулиць, театрів, установ та підприємств в Україні, зокрема Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова. На її честь названо астероїд 2616 Леся.

Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки. Діти розглядали та цікавилися книгами Лесі Українки: “Досвітні огні”, “Думи і мрії”, “Лісова пісня”, “Дочка Прометея” Миколи Олійника. Дуже сподобалися дітям : фотокнига “Леся Українка. Сюжети з життя” (нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів). Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів Музею. Також повість-казка про дитинство та юність Лесі Українки.