У межиріччі  бистрих рік,
Де дрижаки хапають трави,
Коронний гетьман Станіслав
Фортецю збудував на славу.
На місці двох маленьких сіл
Зростали брами, мури, стіни.
Обличчя в хрестиках душі –
Гніздо малої батьківщини…

(Калина Інна)

В передгір’ї мальовничих Українських Карпат, у межиріччі двох Бистриць на території села Заболоття  було засновано місто-фортецю. З часом воно перетворилось у торговий, ремісничий і культурний центр Галичини, яке у 1662 році отримало маґдебурзьке право і надавало йому значні привілеї. У 1962 році місто перейменоване з Станиславова на Івано-Франківськ на честь видатного українського письменника, громадсько-політичного діяча Івана Франка. З нагоди відзначення Дня міста, 7 травня працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради підготували для своїх користувачів відео презентацію “Від Станиславова до Івано-Франківська”. Для користувачів була представлена викладка літератури з однойменною назвою.

Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу МЦБС.

Привіт тобі, окрасо Чорногори,
Красуне синіх гір, моїх Карпат!
З тобою ніччю розмовляють зорі,
Тобі на сон співає водопад.
Юрій Шкрумеляк.

Український журналіст, поет, перекладач і дитячий письменник, підхорунжий УСС Юрій Шкрумеляк народився 18 квітня 1895 р. в с. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області. До першої світової війни його вірші друкувались у журналі “Дзвіночок”, вчителі прививали учням любові до рідного краю, ними захоплювались і дорослі. На жаль, в радянські часи його твори не видавались, їх не вивчали ні в школах, ні в дитячих садках.

22 квітня працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради провели засідання клубу краєзнавців “Героїчна постать краю” на вшанування 130-ої річниці від дня народження Юрія Шкрумеляка. Бібліотекарі ознайомили присутніх з біографією підхорунжого УСС й зачитували його поезію. Постійна користувачка відділу краєзнавства і членкиня клубу краєзнавців Глікерія Лошній представила дитячу книжечку Ю. Шкрумеляка “Книжечка тонка від дядька Юрка” (1960 р.) з власної бібліотеки. Запрошені творці театру студії “Жива історія”  розповіли про бої УСУСів на горі Маківка, в якому брав участь Юрій Шкрумеляк. Присутні мали змогу почути пісню “Питається вітер смерті” написану  з композитором М. Гайворонським та переглянути викладку літератури. До слова, на початку 1920-х років він  разом з Олесем Бабієм, Василем Бабинським (керівник групи), Романом Купчинським та Левком Лепким створили групу поетів-символістів “Митуса”.  

“Рости, рости, Черемшино,
Широко ся розростай,
Ти, молода, дівчинонько
Про кохання забувай…
…………………………

Україно, Україно,
Україно, краю мій,
Я за тебе, Україно,
Муки тяжкії терпів…”

Ці рядки пісні “Рости, рости, Черемшино”, яку вважають народною, написав  Михайло Дяченко (псевдо “Марко Боєслав”) для своєї друкарки Свідрук Марти (псевдо “Черемшина”). 25 березня 2025 року  відзначили 115-ту річницю від дня народження Михайла Дяченка – українського військового та політичного діяча, члена УГВР, референта пропаганди Карпатського краю ОУН, поета УПА, ідеолога, публіциста та пропагандиста українського збройного підпілля ОУН та УПА; редактора підпільного часопису “Чорний Ліс“ (1947-1950), Лицаря Срібного Хреста Заслуги (1948).

З цієї нагоди 31 березня працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради провели Загальносистемний День Краєзнавства “Поет і борець: Марко Боєслав”. Бібліотекарі ознайомили присутніх з біографією Михайла Дяченка (Марка Боєслава), відтак зачитали його патріотичну поезію. Родзинкою зустрічі стало прослуховування пісні “Черемшина” у виконанні гурту “Соколи”. 

Запрошені партнери: очільниця і режисерка театру-студії “Жива історія” Тетяна Зарецька та історик Петро Ганцюк. Гості поділилися з присутніми своїми враженнями про постать Михайла Дяченка, зокрема суттєві доповнення до життєпису поета-борця надав Петро Ганцюк. 

 9 березня особлива дата для українців – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають нашим пророком, Великим Кобзарем і українським генієм. Шевченко був відомий боротьбою за визволення українського народу. Пристрасне Шевченкове слово пролунало тоді, коли на широких теренах території нашої держави все мовчало. І те мовчання загрожувало знищенням українському народові. Пройшло 211 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Український видатний митець залишив кілька важливих послань, які для українців стали закликом до дії. У рамках святкування 211-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка, з метою вшанування  пам’яті, виховання любові та пошани до творчої спадщини поета, до рідної України. 06.03.2025 о 13.00 год.  в Краєзнавчому відділі (вул. Г. Мазепи, 3) Департаменту культури міської ради Івано-Франківської МЦБС була виставлена книжкова палітра: “Вічний сучасник” (До дня народження Т.Г. Шевченка 1814 – 1861). Виставка буде діяти до 12.03.2025р.

“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування”
(П. Мирний)

Багато  століть українська мова постійно зазнавала  утисків з боку імперій. З українських словниць зникали слова, замінюючи іншими відповідниками. Знищували правопис, вбивали українських мовознавців та літераторів. Але наша мова жива і розвивається. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тому у вихованні молодого покоління перед вчителями рідної мови постає важливе завдання: прищепити любов до рідної мови, щоб рідне слово  жило, трепетало, грало всіма барвами й відтінками в душі молодої людини.

Відзначаючи Міжнародний день рідної мови, працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 22 лютого підготували бібліодайджест “О, мово, рідна, будь повік жива”. У відеоперегляді бібліотекарі пропонують книги з української мови і вчителям для викладання, і дітям для її вивчення. Для розвою рідної мови потрібно дослухатись до порад М. Рильського : 

“…Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде”.