24 липня минає 115 років з дня народження Юрія Стефаника – українського громадсько-політичного діяча і письменника, журналіста, редактора і літературного критика, сина видатного українського письменника Василя Стефаника.
З цієї нагоди,  працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. Гетьмана Мазепи,3) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 24 липня 2024 року провели інформаційне повідомлення “Дослідник української літератури”.

За радянської окупації Галичини  Юрій Стефаник – науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР і викладач української мови у Львівському Ветеринарному Інституті. 1940-1941 рр. був ув’язнений за приналежність до ОУН. За німецької окупації  – співредактор  Українського Видавництва у Львові. З 1944 р. в еміграції у Німеччині , з 1948 р. в Канаді. З 1971 р. очолював канадське об’єднання українських письменників “Слово” і  був співредактором літературної збірки з однойменною назвою.

На захід запрошені голова обласної організації СПУ та ТОПіЖ ім. Івана Франка Євген Баран,  краєзнавець, письменник, член ТОПіЖ ім. Івана Франка Василь Бабій та член ТОПіЖ ім. Івана Франка, літературної платформи “Об’єднані словом” Світлана Ткачук, які розповіли про цікаві віхи життя і діяльності Юрія Стефаника.

Бібліотекарі запропонували присутнім тематичну викладку літератури та відеосюжет “Юрій Стефаник – талановитий син великого батька”.

Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу МЦБС.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в українській літературі з’явились нові імена, а саме Василь Стефаник, Лесь Мартович, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Тимотей Бордуляк. Наталія Кобринська, Євгенія Ярошинська та ін. Серед когорти яскравих талантів чільне місце посів Іван Семанюк, псевдо Марко Черемшина.

  7 травня славне місто Франкове відзначає  362 річницю з часу заснування. Як  свідчать історичні джерела, саме 7 травня син Ревери Андрій Потоцький видав привілей про надання Магдебурзького права фортеці і цивільному поселенню і назвав “Станиславів” на честь свого сина-первістка. Привілей давав можливість місцевому населенню створювати органи самоврядування (вибирати війта, свій міський уряд, суд), цехи та ремісничі спілки, сповідувати свою релігію.

   Великий День – найголовніший у році, адже на ньому ґрунтується вся православна віра та сенс християнства загалом. Перемога життя над смертю, добра над злом, та надії над вічним забуттям. Справді, Великдень – земне причастя Небом. Пасхальний кошик – головний атрибут Великодня. Сам кошик галицькі господині здавна прикрашали вічнозеленими рослинами – барвінком, миртом чи аспарагусом, що символізує безсмертя.