2 березня 2026 р. о 12:00 у Читальному залі на вул. Пилипа Орлика, 5 відбувся перегляд фільму «Подорож на Кон-Тікі» – пригодницької історичної драми, заснованої на реальних подіях. 4300 миль відкритого океану, штормові хвилі, акули, виснаження й повна ізоляція від світу. Але найбільше випробування – то не стихія…
«Подорож на Кон-Тікі» – норвезький пригодницький історичний фільм режисерів Йоакіма Рьоннінґа та Еспена Сандберга про небезпечну морську експедицію 1947 року. Він розповідає історію Тура Хейєрдала — норвезького дослідника, який вирішив довести, що Полінезія могла бути заселена людьми з Південної Америки, які переплили Тихий океан на примітивному плоту «Кон-Тікі».

Хейєрдал зібрав команду із п’яти чоловіків, побудував пліт із бальсового дерева й відправився з Перу до Полінезії, долаючи понад 4300 миль Тихого океану в суворих умовах: штормами, акулами, спрагою та безлюдністю навколо. Фільм показує не лише фізичну боротьбу з океаном, але й внутрішні конфлікти між героями і їхню непохитну віру у свою місію.
Стрічка вирізняється масштабною постановкою та майже документальною увагою до деталей. Океан у фільмі — це повноцінний герой. Камера постійно працює з водною стихією: безкраї горизонти, штормові хвилі, сцени з акулами зняті так, що глядач буквально відчуває хитання плоту. Багато сцен створювалися у відкритому морі, що додає реалістичності. Візуально стрічка нагадує класичні пригодницькі фільми — без надмірної комп’ютерної графіки, з акцентом на природність.
Головну роль виконав Пол Сверре Валгейм Гаген. Його Тур не романтизований герой, а людина з одержимою ідеєю, яка ризикує не лише життям, а й родиною заради наукової правди. Персонажі команди виписані без пафосу: кожен має страхи, сумніви, але саме це робить історію живою. Фільм не перевантажений діалогами — багато емоцій передається через мовчання, погляди, довгі кадри океану. Це додає глибини й атмосферності. Стрічка була номінована на премію Оскар у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» та привернула міжнародну увагу до історії реальної експедиції Тура Хейєрдала. «Кон-Тікі» — це спокійний, але напружений фільм без зайвої мелодрами. Він не намагається шокувати, а натомість поступово занурює у відчуття ізоляції, небезпеки й людської впертості. Після перегляду залишається не стільки адреналін, скільки повага до сили переконання і мужності.
Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/

 Щорічно вся Україна вшановує славетну і незабутню Лесю Українку. Письменниця постає перед нами все в більшій величі, все в більшій славі, її ім’я яскраво світить на осяйнім видноколі вітчизняної літератури і культури загалом.
25. 02. 2026 р. о 12.00 працівники читального залу ЦБ (вул. Пилипа Орлика,5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради на запрошення Богдани Ботюк, завідувачки відділу денного перебування Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування, у форматі волонтерської діяльності провели літературний портрет “Одержима любов’ю” (до 155-річчя від дня народження Лесі Українки).
Бібліотекарі підготували до заходу розгорнуту інформацію про життя та творчість поетеси, письменниці, культурного діяча свого часу. З‘явившись на межі двох століть і двох епох, її творчість стала однією з вершин української літератури, а талант проявився в багатьох царинах літературної творчості – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці. “Леся Українка належить до митців, які пережили свій час, а її літературна спадщина стала однією з вершин художньої свідомості українського народу і водночас видатним набутком світової літератури…”, – так розпочала свій виступ бібліотекар читального залу Надія Каретнікова.
Надзвичайно вдало відтворили емоційну гаму поезії Лесі Українки письменниця і художниця Дебенко Роксоляна. Вона прочитала поезії: “Конвалія”, “Мій шлях ”, «Мріє не зрадь», “Без надії сподіваюсь”. Активна читачка нашої бібліотеки Дарія Дмитрівна розповіла про драму-феєрію «Лісова пісня» та зачитала монолог Мавки, а також прочитала свої улюблені поезії Лесі Українки. Присутні на заході мали змогу прослухати пісні на слова Лесі Українки у виконанні сучасних естрадних виконавців: Артема Пивоварова, Ольги Полякової, сестер Тельнюк, Галини Конах.
Захід організовано за підтримки та присутності франківських волонтерів благодійної організації «Турбота про літніх в Україні».
До заходу бібліотекарі презентували тематичну книжкову виставку “Ти себе Українкою звала…”.

  Міжнародний день рідної мови відзначається щороку 21 лютого. Свято було проголошене ЮНЕСКО у 1999 році з метою збереження мовного різноманіття та підтримки багатомовності у світі. Мова – це не тільки засіб спілкування, а й надзвичайно велика цінність будь якого народу. Це скарбниця усіх духовних надбань нації, досвіду життя, праці й творчості багатьох поколінь.

23 лютого 2026 року в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Департаменту культури Івано-Франківської міської бібліотеки відбулася поетична година «Ну що б, здавалося, слова…». Відвідувачам бібліотеки була запропонована виставка патріотичної літератури «О, слово рідне! України слава». Присутні з інтересом цікавилися книгами та ознайомлювалися із поданою бібліотекарями інформацією про нашу рідну мову, цікавими виявились для них і статті, представленні на виставці.
Відеочитання віршів — це сучасна та креативна форма відзначення Міжнародного дня рідної мови, вони об’єднують учасників, допомагають відчути красу слова й підкреслюють значення рідної мови як духовного скарбу народу. Бібліотекарі читального залу, в рамках відзначення Міжнародного дня рідної мови, записали відеочитання віршів про українську мову. Метою читань стала популяризація української мови, формування мовної культури та виховання поваги до духовної спадщини українського народу. Відеочитання стали вагомим внеском у популяризацію українського слова та ствердили важливість збереження і розвитку рідної мови як невід’ємної складової національної культури й духовності.

23 лютого 2026 р. о 12:00 у Читальному залі на вул. Пилипа Орлика, 5 відбувся перегляд фільму «Остання пісня». «Остання пісня» (2010) — екранізація роману Остання пісня, знята режисеркою Джулі Енн Робінсон за сценарієм Ніколас Спаркс. Головні ролі виконали Майлі Сайрус та Ліам Гемсворт. Події розгортаються в атмосферному приморському містечку, де літо стає простором для внутрішніх змін. Пейзажі океану, тепле світло заходів сонця, тиха музика, усе це створює ніжний, трохи ностальгійний настрій. Візуально фільм дуже «світлий», але емоційно – доволі болючий. Це щемка історія про батьків і дітей, про перше кохання і другий шанс. У центрі сюжету підлітка Ронні, яка змушена провести літо з батьком, з яким давно втратила близькість. Спершу між ними образа й відчуження, але згодом настає поступове примирення, яке відбувається через музику. Їх поєднує музика, зокрема фортепіано як символ невисловлених почуттів. Саме через мистецтво герої знаходять спосіб сказати одне одному те, що роками замовчували. Фільм побудований на простих, але сильних емоціях. Тут немає складної драматургії чи несподіваних поворотів, усе розвивається передбачувано, проте щиро. Особливо зворушливою є лінія стосунків доньки й батька: саме вона додає стрічці глибини та змушує замислитися про спілкування з рідними, який ми часто відкладаємо «на потім». «Остання пісня» — це кіно для тих, хто не боїться сліз і цінує теплі, світлі історії. Воно прощальне й водночас життєствердне: про те, що любов у різних її проявах залишається з нами навіть тоді, коли звучить останній акорд.

Фільм взято на сайті https://kinoukr.com/

  На шляху до Незалежності український народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави стали і Герої Небесної сотні.
20.02.2026 р. в читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС (вул. Пилипа Орлика, 5) Департаменту культури міської ради відбулася патріотична година «Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе навіки» (до Дня Героїв Небесної Сотні). Їх називали Небесною Сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані. Ці люди назавжди змінили нашу країну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг та віддав найцінніше заради нової України – своє життя.
Бібліотекар читального залу Оксана Дубовська підготувала розповідь про подвиг Героїв Небесної Сотні і трагічні події того періоду. Кожен мав змогу відновити хронологію тих страшних трагічних подій, що відбувалися на Майдані Незалежності в Києві 2013-2014 роках, побачити в обличчя та згадати всіх Героїв Небесної Сотні, які змінили хід нашої історії. Також звучали патріотичні пісні та вірші Володимира Присяжнюка і Андрія Витвицького. Доповненням до інформації стала тематична книжкова виставка «Вклонімося до землі всім тим, хто в серці буде жити вічно», на якій представлено біографічні видання та спогади родин Героїв Небесної Сотні, поетичні збірки сучасних українських авторів про Майдан, книги про російсько-українську війну і видання про гідність, свободу та громадянську відповідальність.
Також свої авторські вірші читали учасники літературного гуртка «Об’єднання творчих сердець»: Роксоляна Дебенко, Любов Циганок, Володимир Дяченко, Мирослава Доміна та Микола Анфіногенов. День Героїв Небесної Сотні – це день пам’яті про тих, хто віддав життя за свободу, гідність і європейське майбутнє України. Їхня жертва стала точкою
неповернення, а їхні імена назавжди вписані в історію, у наші серця і душі.