Свято Стрітення Господнього – одне з дванадцяти найбільших християнських свят. Воно символізує зустріч людини з Богом. Стрітення перекладається як “представлення” або “зустріч”. На 40-й день від народження Діва Марія та Йосип Обручник принесли до Єрусалимського храму немовля Ісуса, де їх зустріли святий Симеон Богоприємець та вдова Анна-пророчиця.  Велич свята полягає у тому, що цей день є переходом від Старого заповіту до Нового заповіту.

15.02.2022  року о 15.00 в читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС (вул. П.Орлика, 5) Департаменту культури Івано-франківської міської ради відбулася  онлайн  народознавча зустріч “Стрічайте і стрічайтеся”.

Учасники клубу “Люди золотого віку” спілкувались, говорили про велич і значення свята, пригадували ті далекі дні, коли відбувались біблійні події, переплітали  з сьогоднішнім днем і просили: «Хай вогонь Стрітенських свічок очистить і зцілить від усього злого! Хай переможе Світло і Добро!».

Вогонь Стрітенської свічки, яку в цей день освячують в усіх християнських храмах має цілющі, благодатні властивості. Ця свіча одухотворяє,  зігріває наші молитви… Свято Стрітеня завжди, якесь особливе. Свічки. Вогонь Стрітенської свічки, Стрітенська свята вода, пучки духмяного василька… Ці атрибути свята створюють  атмосферу таїнства єднання з Сущим. Зустрічі в цей день особливі та незабутні. Використовуємо кожну нашу зустріч, щоб у спільній молитві просити миру, злагоди, здоров я. І не завада відстань.    

Відповідальна за проведення заходу бібліотекар Ірина Тарновецька-Мороз.

До 200-річчя від дня народження О. В. Маркевича (1822-1867)

Немає такої сфери в житті українського народу, яка б не знайшла відображення в іскрометних і мудрих прислів’ях і приказках. В них яскраво відтворений не тільки характер, але й побут, звичаї – все, чим сповнене людське буття. 

В історію української культури Опанас Маркевич увійшов як фольклорист, етнограф, музикознавець. громадський діяч та член Кирило-Мефодіївського Братства. І хоча доля відміряла йому недовгий вік – усього 45 років, на теренах україністики він встиг зробити чимало… Маркевич був всебічно обдарованою людиною. За яку роботу він не брався б виконував її успішно. Він тонко розбирався в музиці, навіть писав партитуру для українських п’єс «Наталка-Полтавка», «Чари», постановку яких він організовував самодіяльними колективами, зібрав, зокрема, близько 50000 прислів’їв і приповідок. Його матеріали публікувалися в різних виданнях. Прислів’я невіддільні від життя людини, як і її мова, пісня. Вони свідчать про гострий розум народу, його глибокі естетичні почуття, багатий духовний світ і високу мораль. Це велике народне багатство, справжній скарб, який народ свято береже і передає своїм дітям і онукам. 

08 лютого 2022 р.  в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5)  відбулися народознавчі студії “О. В. Маркевич в історії української фольклористики та етнографії”. З метою ознайомлення з життєдіяльністю Маркевича та народною усною творчістю бібліотекарі підготували відеопрезентацію  про  цього талановитого чоловіка.  Поціновувачі художнього слова мали можливість дізнатися цікаві, а для декого, можливо, й досі невідомі факти фольклориста. 

Творчість О. Маркевича яскравий приклад того, що народна творчість, передаючись з уст в уста, закріплюючись у текстах, невтомно долає віки, єднає покоління. Адже Саме з любові до свого культурного надбання яке знаходить відгук у серцях і починається любов до культури рідного краю.

Відповідальна за проведення заходу  бібліотекар читального залу Зоряна Петрик.

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Є. Маланюк

Ім’я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довго творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської влади, яка повісила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя. Любов до рідної землі додавала письменникові наснагу творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.

01.02.2022 року в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був проведений захід з нагоди 125-річчя від дня народження Є.Ф. Маланюка: літературний профіль “Мушу випити келих до дна…” .

До заходу працівники читального залу підготували для користувачів відеопрезентацію “Імператор залізних строф”, в якій  був висвітлений не простий життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка.

Калина Ватаманюк –  відома на Гуцульщині і далеко за її межами журналістка та талановита письменниця, володарка найвищої журналістської премії “Золоте Перо”, член Національної спілки письменників України, Заслужений журналіст України, лауреат літературно-мистецьких премій ім. Василя Стефаника та Марка Черемшини.  Авторка п’яти духовно-пізнавальних книг „Від лиця твого, Господи, судьба моя іде…”, „Сад моїх журавликів”, „Ми – діти Світла”, „Між хрестами і зорями”, „Очима душі”, які преображають людські душі. Провідною ниткою крізь усі її твори проходить Світло нетварне і Любов. Актуальність та  постійна популярність цих творів в тому, що вони відкривають читачеві дію Божого провидіння в долі людини. 

Калина Ватаманюк є однією з фундаторів Духовно-екологічного центру християнської злагоди і любові “Здвижин”, який заснувала в 2003 році,  спільно зі своїм чоловіком Дмитром. Цей єдиний у своїй новітній формі християнського життя центр, яким молитовно опікується Коломийська єпархія УПЦ КП, розпочав своє життя з публікації «Хрест» у першій книзі пані Калини «Від Лиця Твого, Господи, судьба моя іде…». 

27.01.2022 року о 13.00 працівники читального залу ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували і провели літературну зустріч  “Калина Ватаманюк: просвітлення душі словом”.

Провідний бібліотекар читального залу, Надія Каретнікова, лаконічно розповіла про життєвий і творчий шлях письменниці, про складне дитинство та випробування, що випали на її долю, продемонструвала книги письменниці, прочитала вірш посвяту Калині Ватаманюк. За свідченням багатьох читачів, книги Калини Ватаманюк допомагають  утвердитися на шляху християнського життя, подолати виклики долі, іншими, духовними, очима подивитися на світ. Читаючи книги цієї непересічної авторки, мимоволі відкриваєш душу і наповняєшся світлом. Її слово наводить на глибокі рефлексії, піднімає величезні пласти роздумів. Душа плаче, але омита сльозами, вчиться більше співчувати, співстраждати, любити. Вузлики на пам’ять, які так майстерно в’яже письменниця проникають в єство читача, надовго карбуються в пам’яті. 

У цьому році Калині Ватаманюк виповнюється 75 років. Щиро бажаємо цій талановитій письменниці і незвичайній жінці здоров’я, творчої наснаги і сили на її подвижницькій духовній ниві.

Відповідальна: Надія Каретнікова. 

«Стримайте ж Ваші сльози, які котяться!
Ці юнаки поклали свої голови за визволення  Вітчизни,
і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!».
Михайло Грушевський

29 січня українська громадськість відзначає День пам’яті Героїв Крут. 104 роки тому молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху – перш за все як приклад волелюбності і незламності українського народу.

Річниця бою під Крутами – подія, яка набула для українського народу символічного значення. Крути стали легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

З цієї нагоди, 26.01.2022 року у читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була підготовлена і проведена година пам’яті “Крути-бій за майбутнє”.  Бібліотекарі презентували онлайн користувачам довідково-інформаційну відеопрезентацію про героїчну й водночас трагічну подію в історії нашої держави:

Після перегляду відеопрезентації кожен з нас може дійти висновку: не можна викреслити з людської пам’яті той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя. 

В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації. Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. 

І нехай сучасні вчені-історики розмірковують про міфи і правду битви під Крутами, ніхто не поставить під сумніви високий героїзм і патріотичну самопожертву юних борців за ідею, відданих захисників національної справи. Нехай пам’ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде  вічною і святою. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину!

Захід підготувала і провела бібліотекар читального залу – Зоряна Петрик.