З Днем Європи, Україно!

Сьогодні над просторами нашої землі звучить мова єдності, миру й надії. У цей день ми долучаємося до великої європейської родини, що тримає в серці гідність, свободу і повагу до людини. Європа — це не лише географія, це — дух відкритості, взаєморозуміння й культурної спадщини. Це — шлях, яким іде Україна, тримаючи в долонях свої цінності й мрію про щасливе майбутнє. Нехай цей день нагадає нам: ми — частина великого континенту, де кожен голос важливий, де кожна країна — цеглинка у храмі миру.

Зі святом! Хай Європа буде в серці, а серце — в Європі.

У цей день ми схиляємо голови перед мільйонами загиблих, замордованих, знищених страшною війною, що охопила світ. Саме 8 травня 1945 року людство зробило глибокий вдих — після років крові й страждань прийшла довгоочікувана звістка: нацистська Німеччина капітулювала. У штабі союзників, у французькому Реймсі, був підписаний Акт про беззастережну капітуляцію. Підпис поставив генерал-полковник Альфред Йодль — за дорученням Рейхспрезидента Німеччини Карла Деніца. Це був кінець одного з найтемніших розділів історії — час, коли зло мало обличчя війни, а кожен день був боротьбою за життя, за правду, за свободу. 8 травня — не лише дата перемоги. Це — день, коли ми згадуємо, якою ціною вона дісталася. Це — молитва за загиблих, вдячність живим і обіцянка ніколи не допустити повернення темряви. Ми вшановуємо подвиг тих, хто ціною життя зупинив найстрашніше зло ХХ століття. Їхня мужність і незламність — це урок для нас усіх і натхнення в теперішній боротьбі. Нехай наша сучасна, довгоочікувана перемога стане гідним продовженням тієї великої справи. Нехай об’єднає нас віра, пам’ять і сила духу.
Слава героям минулого — і слава тим, хто бореться сьогодні. Переможемо разом!

05 травня – 125 років тому Кирило Трильовський заснував товариство “Січ” у Заваллі Снятинського району (1900). 5 травня 1900 року в покутському селі Завалля постала перша «Січ» — молодіжне товариство, що згодом переросло у велику національну силу. Її засновник — харизматичний адвокат Кирило Трильовський — поєднав у ній козацький дух, досвід «Соколів» і галицькі традиції. «Січ» швидко поширилась Галичиною, Буковиною, Закарпаттям і діаспорою. Вона стала школою дисципліни, вишколу, національної свідомості. Селяни, хлопці й дівчата в малинових стрічках, вправлялися з топірцями й хустинами під маршову музику — мов ожила Січ Запорозька. Січовий рух надихав і лякав. Влада переслідувала, але «новітнє гайдамацтво» зупинити було неможливо. Трагічний фінал настав у 1941 році — Трильовський, старий і хворий, помер після допитів у НКВД. Але справа його жила — у стрілецтві, у Пласті, у кожному юному серці, що мріяло про вільну Україну.