40 років тому,  у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері  табору , особливого режиму села Кучино, Пермської області закінчив свій земний шлях український  поет, дисидент та правозахисник Василь Стус. Він був ув’язнений за свою політичну та правозахисну діяльність, спрямовану на захист української мови та культури.

Обставини його смерті залишаються невідомими, а його останній табірний зошит зник. Збірка поезії “Птах душі” так і не вилетіла із системи радянського Гулагу. 

Україна втратила великого поета і правозахисника Василя Стуса… Борця за Україну закатували за любов до рідної землі… 13 з 47-ми років життя Василь Стус провів в ув’язненні. За що? За те, що любив Україну, писав українською, розмовляв українською, пишався тим, що є УКРАЇНЦЕМ…

Вшановуючи пам’ять поета-шістдесятника, дисидента та політв’язня Василя Стуса на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради в цей день, 4 вересня провели літературну годину “Постать Василя Стуса єднає Україну”.

Бібліотекарка розповіла про життєвий шлях та боротьбу українського поета, зокрема підкресливши, що Василь Стус народився 4 січня 1938 року в селі Рахнівка, на Вінниччині.
Василь Стус народився на Вінничині, зростав на Донбасі.

Дитинство Василя Стуса було важким. Про це можна довідатися з листів Стуса до свого сина Дмитра. Ось уривки, які зачитали користувачі бібліліотеки, студентки місцевих вузів. «Коли мені було 9 літ, ми будували хату. І помирав тато – з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес… Тоді, на тій біді, я став добре вчитися… Усе дитинство моє було з тачкою… Тяжко – жили мало не лопали…». «Як я шкодував, що через бідність моїх батьків не можна просити їх, аби купили мені скрипку чи фортепіано». «Як тільки міг, я допомагав батькам – під час канікул «відпочивав» на залізниці, де міняв шпали, рейки…».

11 серпня 2025 відзначала свій ювілейний день народження чарівна жінка та  талановита  людина –   письменниця Марія Ткачівська, яка вдало поєднує свою наукову та викладацьку діяльність, завідування кафедри іноземних мов і перекладу з творчістю.

Бібліотекарки Абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  підготували та провели в цей день літературну присвяту ювілярці-краянці “Марія Ткачівська: “Люблю заглядати у слово з середини”

В форматі заходу завідувачка відділом обслуговування ЦБ Ольга Кирста коротко ознайомила присутніх з біографією ювілярки та представила книги із фондів  книгозбірні, детальніше зупинившись на книзі “Голос перепілки”. Також пані Ольга згадала творчу зустріч з письменницею в мистецькому просторі “Ваґабундо”, яку організовувала бібліотека в форматі літературної світлиці проєкту Івано-Франківської МЦБС  ” Бібліотека в дії”.

Бібліотекарка Абонементу ЦБ Тетяна Мороз представила присутнім  книгу  авторки про заробітчанське життя   “Тримайся за повітря”, на яку попередньо написала свій відгук. Також вона зачитала з даної книги невеликий уривок.

Бажаючи ювілярці Марії Ткачівській добра, реалізації планів і сповнення всіх мрій та бажань, а також мирного життя в вільній нашій Україні, яка обов’язково переможе, бібліотекарі запросили всіх до читання її книг.

Відповідальні за підготовку та проведення заходу: Ольга Кирста та Тетяна Мороз.

    9 серпня – особливий день для всіх, хто цінує читання та книги.  Цього дня в світі відзначають Всесвітній день книголюба. Це день для насолоди магією читання, занурення у світ літератури та вшанування ролі книг у нашому житті. Цей день був заснований у США, але швидко набув популярності у всьому світі, зокрема і в Україні. Це свято об’єднує письменників, літераторів, видавців, працівників книгарень, бібліотекарів, та, звісно ж, читачів. Для них, власне, книга і створюється. Саме читачеві, який продовжує робити книгу популярною, в першу чергу присвячений Всесвітній день книголюбів. 

31 липня о 16 годині, на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели годину-спогад  “Марія Микицей: творчість крізь призму душі і серця”.

В цей останній день липня    до затишного простору  книгозбірні, де часто бувала  Марія Микицей і називала бібліотеку рідною, завітали чимало людей: її рідні, друзі, знайомі, письменники, художники, просто читачі її книг та інтернет поезії, яка ще не видана…

Адже 27 липня  письменниця  та журналістка, представниця Станіславського феномену , лавреатка міської премії ім. Івана Франка Марія Микицей святкувала б свій День народження. Та не судилося… 5 травня цього року вона передчасно, після важкої хвороби покинула цей світ, відійшла у засвіти…

Присутні  ділитися своїми спогадами про цю надзвичайну особистість, котра залишила нам тяглість досвіду та безцінний спадок.

Звучало поетичне слово Марії Микицей і згадки про неї!

Зокрема спогадами про Марію Микицей, як про подругу, так і письменницю поділилася письменниця і професорка Ольга Сергіївна Деркачова.

Племінники письменниці Юрій Микицей та Михайло Микицей повели нас  шляхами біографії своєї тітки. Зокрема, Юрій Микицей  зворушливо зупинивсь на дитячих роках проживання письменниці в затишному будиночку за озером, навіть згадав про  псевдонім  письменниці  – “Заозерна”. Пізніше її спогади  про цей будиночок знайшли відображення в дитячій книжці “Будинок, який умів розмовляти”.