Гілочки тоненькі котики вербові
Всіх благословляє щоб були здорові
Щоб жили в любові і достаток мали
Щоб в молитві з Богом діточки зростали!
                                                                  М. Круль

  Остання неділя перед Великоднем Вербна. Невипадково з вербою в нашого народу пов’язано так багато. У ній дівоча туга і жіноча доля і туга всієї нашої багатостраждальної України. Традиційно у свято вербної неділі ми освячуємо гілочки верби в церкві а потім зберігаємо їх вдома протягом цілого року.

 Тож з цієї нагоди 4 квітня 2026р  працівники бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС провели майстер-клас «Вербові котики» щодо декорування гілочок верби. Кожен учасник заходу підходив творчо, з любов’ю і натхненням та перед Вербною неділею , оздоблюючи їх різноманітними прикрасами : травами сухоцвітами, які досить добре зберігаються в букеті.

 Приходять до нас Великодні свята! А за тиждень до Пасхи ми святкуємо одне з 12 найбільших свят  – Вербну неділю. Цього дня освячують вербові гілочки, а потім ними жартома «б’ють» друзів і рідних, примовляючи: не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень! Уже недалечко червоне яєчко. Про історію виникнення свята, традиції та звичаї цього дня, про те, як святкують в Україні Вербну неділю йшла мова на майстер-класі. Учасники майстер-класу не тільки прикрасили вербові гілочки а й поспілкувалися, набралися хороших емоцій. І вже зі своєю прикрашеною власноруч вербовою гілкою в очікуванні свята, йдуть до храму у Вербну неділю з батьками.

Аромат вербових гілочок, тепла привітна атмосфера, дух творчості і багата фантазія учасників – все це вилилося у неповторні вироби, наповнені весною, красою, добром.

Всі ми знаємо чудові дитячі вірші Марійки Підгірянки «Скочив зайчик у тернину і роздер кожушину» або «Скочив котик, сів на плотик, миє ротик і животик…». І таких рядків в улюбленої дітлахами галичанки – сотні. Вона писала їх ледь не щодня, римувала просто в розмові з учнями, від душі, і зовсім не гналася за літературною славою. Марійка Підгірянка присвятила дітям усе життя: і своїм чотирьом, і тисячам своїх школяриків. Писала легкі, веселі, добрі, повчальні вірші, і мало хто з читачів здогадувався, що в її житті не все так безтурботно…

29 березня 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради до 145-річчя від дня народження Марійки Підгірянки  для юних користувачів провели поетичну скарбничку творчості ювілярки ”Карпатська горлиця”. Бібліотекарка розповіла про життя і творчість письменниці. Присутні дізналися, що Підгірянка – це не справжнє прізвище Марійки, а творчий псевдонім. Вона народилася у 1881 році на Галичині. Наполовину українка – по мамі, наполовину німкеня – по татові, Омеляну Ленерту, який працював лісничим. Дідусь поетеси був священиком, і саме він навчив онуку писати, читати українською та кількома іноземними мовами: польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, грецькою, латинською і італійською.

Марійка закінчила лише 2 класи школи – у багатодітній родині (а в сім’ї було шестеро дітей) не мали змогу вивчити всіх. Тому майбутня поетеса займалася самоосвітою і у 19 років екстерном склала іспити до вчительської семінарії Львова. 

Писати вірші Марійка почала ще в 13 років, перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла у 1908, коли поетесі сповнилося 27. Втім, її вірші друкувалися здебільшого у місцевих журналах, хоча вона дуже багато і активно писала.

Наступна її збірка, чи не єдина за радянських часів, побачила світ в Ужгороді майже перед смертю поетеси – 1962 року. Широкого розголосу творчість поетеси набула аж у перші роки незалежності України, коли почали друкувати її книжки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця». Під час Першої світової війни Марійка Підгірянка потрапила у спеціальні табори для переселенців в Австрії. Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі “Мати – страдниця”.

Марійка 40 років пропрацювала вчителем у школах Галичини, Прикарпаття і Закарпаття, зокрема, й на шкільних курсах для українських біженців шкільного віку. Власне, заради учнів вона й захопилася віршуванням ще дужче, щоб у віршованій формі діти могли краще запам’ятовувати букви та засвоювати арифметичні дії. Користувачі бібліотеки читали вірші Марійки Підгірянки та знайомилися з її книгами.

Книги допомагають виховувати у нас особистість, дають відповіді на тисячі запитань, дарують матеріал для роздумів, пропонують кращий інтелектуальний відпочинок і політ уяви. Людина, яка вміє і любить читати –  щаслива людина. Біля неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Книги зустрічають нас у ранньому дитинстві і ведуть усе життя. Завдяки книгам ми пізнаємо себе, мандруємо світом, вивчаємо історію предків, плануємо майбутнє.

В рамках Всеукраїнського тижня дитячого читання 24.03.2026р працівники бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  організували і провели літературну подорож «Книга відкриває світ». Бібліотекарка зробила огляд нової, цікавої літератури, яка протягом року надійшла до бібліотеки. Познайомила дітей з авторами  та здійснила короткий екскурс по сторінках книг.

Захопливою була вікторина «З книгою ми дружимо», де діти відгадували персонажів улюблених героїв та уривки з книг. Малі книгомани ділилися враженнями від прочитаних книг, рекомендуючи друзям прочитати ту чи іншу книгу. З допомогою книги діти мали змогу побувати в далекому минулому, здійснити фантастичну мандрівку в майбутнє та стати свідками веселих, захопливих пригод теперішніх витівників. Отже, читайте і будьте розумними.

Вода – основа життя. І це дійсно так. Адже без неї абсолютно неможливе, немислиме життя. З давніх-давен наші пращури вшановували воду, поклонялися їй, вірили у її магічну силу, дбали про її чистоту. 

Вода – еліксир життя. Той самий еліксир, який марно шукали в своїх лабораторіях алхіміки, в пошуках якого борознили безкінечні простори мореплавці. Подарувавши людям воду, природа дала нам до рук величезне багатство. Найдивовижнішою речовиною у світі за хімічною будовою молекули, за своїми фізичними властивостями і за призначенням – є вода. Вона немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, проте, вона – саме життя, найбільше багатство у світі. 

Всесвітній день водних ресурсів проводиться щорічно 22 березня з метою зосередити увагу на важливості доступу до прісної води, а також пропагування методів сталого використання прісноводних ресурсів.

Ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 22 березня 2026 р долучились до відзначення цього дня, надавши нашим читачам інформацію «Воду ми починаємо цінувати не раніше того, як висохне колодязь». Довготривалі посухи, нерівномірні опади та активніше випаровування вологи в результаті глобального потепління призводять до постійного зменшення водності річок. 

Більшість українців споживають питну воду саме з поверхневих джерел, тож крім зазначених викликів, гостро постане питання дефіциту чистої води. Інститут водних проблем і меліорації прогнозує, що вже до 2050 року Україні доведеться імпортувати питну воду.

Варто також зазначити, що Україна є однією з найменш забезпечених питною водою європейських країн. На кожного українця припадає 1217м³ прісної води, тоді як навіть у Ефіопії та Нігерії цей показник більший – 1243м³ та 1252м³ на душу населення відповідно.

Екологічні проблеми та виклики потребують нестандартних підходів та важливих рішень на державному рівні, а що ж може робити кожен з нас, щоб боротися з повенями і посухою, а також збільшити доступ до води для більшого числа людей, знизити рівень її забруднення? 

Використовуйте менше води у повсякденному житті та зменшити об’єм використовуваної води, купуючи менше  товарів.

Вимикайте кран, поки чистите зуби. Таким чином можна зберегти 6-14 л в день. Те ж саме стосується прийому душу – коли намилюєтесь, можна закрити кран.

Приймайте душ замість ванни. Швидкий душ використовує значно менше води, ніж ванна. 

Встановіть малоточні душові лійки та економні кнопки для зливу води в унітазі.

Компостувати органічні відходи, а не зливайте їх в унітаз.

Використовуйте безпечні миючі засоби. Фосфатні миючі засоби, викликають цвітіння води в наших водоймах, що призводить до загибелі водної рослинності і тварин. 

Збирайте дощову воду, щоб використовувати її для поливу саду і городу.

Окрім порад зі сталого використання водних ресурсів, ми підготували книжкову викладку “Вода – основа життя” і закликали учасників заходу дбайливо ставитися до природних ресурсів, бо Земля – наш спільний дім, тож ми мусимо робити щоденні кроки для екологічного способу життя.

   Березень в Україні часто називають Шевченковим. І  це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і завжди новим неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ  об’єднав найкращі сили й обрав його співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлось в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

09.03.2026 року в бібліотеці-філії №1(вул.Вовчинецька,206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід «Чи знаємо ми Шевченка?» з активними користувачами дитячого відділу.

Бібліотекар зазначила, що  9 березня народився не просто поет, народився чоловік, який  умів бути різним: упертим і ніжним, модником і бунтарем, геніальним поетом і дуже сильним художником. Саме тому Тарас Шевченко досі не виглядає людиною з минулого – він дивно-сучасний навіть через два століття.

Ми  звикли говорити про нього як про автора “Кобзаря”, але перший “Кобзар” був зовсім невеликою книжкою – лише на 8 творів. І все одно цього вистачило, щоб українська література вже ніколи не була колишньою.

Іван Франко писав, що ця маленька книжечка відкрила  “ новий світ поезії”. 

Зачитувались цікаві маловідомі факти про життя поета, проведено літературну вікторину по творчості письменника.

В кінці заходу  бібліотекарі подякували всім присутнім,  наголосивши що актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму і патріотизму, вболівання за долю України – це те, що об’єднує всіх українців навколо безсмертного «Кобзаря». Шевченко став Пророком не тому, що заглядав у майбутнє, а тому, що мав рідкісне розуміння того, як працює механізм імперії, і описував це з неймовірною точністю. Тарас Шевченко — це не просто поет. Це людина, яка перетворила мову на зброю, а живу народну мову на мову високої філософії.  У ньому поєдналися талант, характер, гумор, смак до життя, любов, злість на несправедливість і величезна внутрішня свобода.

Тому 9 березня ми згадуємо не тільки автора безсмертних рядків. Ми згадуємо людину, яка зуміла стати голосом цілої нації — і водночас залишитися живою, справжньою, дуже людяною.