29 січня 2024 року в Україні відзначають 106 річницю бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. Бій під Крутами – це героїчна і водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення права жити на власній землі та свого обов’язку – боронити її. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих  людей – найкращих представників українського студентства. 

“Україно! Україно… Серце моє! Ненько!
як згадаю твою долю, заплаче серденько…”
                                                (Тарас Шевченко)

  В історії незалежної України особливе місце займає День 22 січня 1919 року, коли всі українські землі об’єдналися в єдину українську державу. “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України…”– йшлося у зачитаному у центрі столиці універсалі.

   Ось і підходить до закінчення 2023 рік. Нелегким видався для нас другий рік війни: з  довготривалими повітряними тривогами, обстрілами, вимкненням світла…Але ми вистоїмо і виживемо, а з наближенням Різдвяних свят нас огортає відчуття казки, очікування дива – хочеться зануритися в чарівне, таємне дійство, щоб пройнятися духом Різдва і щиросердечно попросити в новонародженого Ісусика миру для нашої України. 

  Немає на нашій Землі душі, яка б не горнулася до Святого Миколая.  Малий і старий знає про нього. Весь християнський світ вважає його за великого угодника Божого. З великим нетерпінням чекають на прихід Святого Миколая діти, навіть пишуть до нього листи зі своїми проханнями, вивчають молитви, стараються бути слухняними. І якщо ви були чемні, працелюбні і доброзичливі – чекайте вранці подарунок. А якщо бешкетники і ледачі, то Миколай принесе вам хіба різочку, яку залишить в куточку.

    Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1836 року в  містечку Гура-Гумора в Північній Буковині. Полька по крові батька і німкеня по матері закінчила чотирикласну початкову школу  з німецькою мовою викладання. Батьки виховували своїх дітей у повазі і любові до України і всього українського.  Українську мову Ольга Юліанівна вивчила самотужки і стала однією з найоригінальніших і талановитих письменниць України чиї твори “Земля”, “В неділю рано зілля копала”, “Людина”, “Царівна” та інші, увійшли до золотого фонду світової літератури.