“І хлопчик тихо задрімав, А човник все його гойдав… І снились сни йому ясні, І чулись радісні пісні…”
Олександр Олесь
9 серпня бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, провели майстер-клас “Літній човник”. Ми любимо спільне дозвілля з нашими читачами в книгозбірні і на свіжому повітрі, навчати їх виготовляти цікаві декоративні вироби, водночас розвиваючи дрібну моторику та просторове мислення. Для літнього легкого човника нам знадобилися:
В рамках відзначення 100-літнього ювілею Опанаса Заливахи бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради 3 серпня 2025 року провели інформ-бюлетень “Бути українцем і знати хто ти”. Вчергове розповідали читачам про цього видатного митця. А познайомитись з його творчістю всі охочі можуть, переглянувши виставку, на якій поміж інших видань є альбом з його роботами.
Опанас Заливаха (1925–2007) — український художник, один із яскравих представників шістдесятництва. Він був не тільки талановитим живописцем, а й активним учасником дисидентського руху, відстоював українську культуру та мову в радянські часи. За свою громадянську позицію був заарештований і засуджений у 1965 році.
Він став символом культурного опору радянській русифікації. Його мистецтво — це зразок поєднання традиційної української символіки та модерністських підходів, а його життя — приклад мужності та вірності національним цінностям.
Протягом 2025 року музей мистецтв Прикарпаття, експонує понад сотню робіт Опанаса Заливахи, які періодично змінюються після реставрації. До 26 листопада 2025 року, 100-річчя від дня народження митця, планується велика виставка, що охопить усі періоди його творчості.
Також у місті збереглося монументальне панно «Чим хата багата, тим і рада», створене Заливахою для кафе «Білий камінь». Нині воно розміщене в магазині з продажу телефонів на початку “Стометрівки”.
“Велич і смирення Митрополита Андрея Шептицького найповніше виражається в його посланні “Як будувати рідну хату”. Велич – бо годі знайти прозорішу візію найпростішого вирішення складної й заплутаної української проблеми. Смирення – бо ніхто краще від Митрополита не розумів, наскільки важливо робити найлегші речі разом і впродовж тривалого часу.” Тарас Прохасько.
Опанас Заливаха — український художник, дисидент і культурний діяч, одна з яскравих постатей шістдесятництва. Цьогоріч Івано-Франківськ відзначає 100-річчя з дня народження митця, а ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, долучаємось до відзначення ювілею Опанаса Заливахи, відкриваючи нашим читачам цю непересічну постать.
Так і сьогодні, 1 липня, ми ознаменували прихід другого літнього місяця черговим інформаційним бюлетенем “Бути українцем і знати хто ти”. Розповідали присутнім нашого краянина, шістдесятника, борця за свободу та права людини в умовах радянського тоталітаризму.
У 1965 році Заливаху заарештували за участь у правозахисній діяльності, зокрема — за листи на захист заарештованих Івана Світличного, Василя Стуса, Валерія Марченка. Його звинуватили в “антирадянській агітації” й засудили до 5 років таборів суворого режиму.
Після звільнення Опанас Заливаха продовжив займатися мистецтвом. Окрім іншого, він у 1990-х роках Заливаха активно працював над відродженням сакрального мистецтва. Він розписував церкви, зокрема — у Львівській області, використовуючи давні українські художні традиції.
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.
Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)
Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
Сьогодні мова піде про українського військовика, поета, прозаїка, драматурга, публіциста, фейлетоніста Бориса Володимировича Гомзина. Походив із дворянської родини, навчався в Єлисаветградській (нині Кропивницька) гімназії, потім в Одесі — проте залишив університет і вступив до Єлисаветградського кавалерійського училища у 1908 році .
Служив у 9-му київському гусарському полку; у роки Першої світової війни здобув чин штабсротмістра. Після Лютневої революції очолив українські військові підрозділи — 1-й кінний полк, дивізіон Січових Стрільців, пізніше очолював оперативно-розвідувальний відділ штабу Армії УНР, мав ранг підполковника.
Після завершення Перших визвольних змагань – діяч української еміграції у Чехословаччині та Німеччині. Навчався в Українському педагогічному інституті у Празі, працював там асистентом кафедри української літератури, редагував українські періодичні видання «Студент», «Ukrajina».
У 1938 переїхав до Берліна, де очолював Союз гетьманців-державників і редагував газету «Нація в поході». Гомзин також був одним із найближчих соратників гетьмана Павла Скоропадського. Відомий як поет, прозаїк, драматург, публіцист і фейлетоніст. Основні твори: Збірки: «Трой‑зілля» (1928), «Прокляті часи» (1929) Поеми «Еклезіяст», «Лови», Драма «Кров кличе» (1935), Памфлет «Єретичні думки» (1931) 1957 року в західнонімецькому Ганновері вийшла друком фундаментальна праця Гомзина, у якій він аналізує природу комуністичної ідеології, – “Большевизм – органічне московське явище”, яку склали його щоденникові записи за жовтень – листопад 1951 року. Підсумовуючи свої багаторічні роздуми, автор опонував російській білій еміграції, яка трактувала комуністичну ідеологію і радянську систему як чужу, не характерну для росіян.
Натомість він стверджував, що більшовизм до Росії не принесли зовні, він є породженням російського менталітету та історичного минулого. Через фейлетони, публіцистичні статті та книжкові памфлети висловлював гостру політичну позицію, став одним із помітних голосів української еміграційної критики, зберігав та поширював українську національну ідею серед закордонних спільнот.
Український офіцер-патріот й інтелектуал Борис Гомзин, чий шлях проліг від фронту до еміграції, по праву вважається символом боротьби за національну ідентичність у ХХ столітті.
