«Її слово, як голос душі України»

Під такою назвою в бібліотеці-філії N5 (вул.Галицька, 100) Івано-Франківської МЦБС, Департаменту культури міської ради 25 лютого 2026 року проходили художні читання творів Лесі Українки. В цей день ми святкуємо 155-річчя цієї видатної української письменниці.

На захід були запрошені діти 4 класу початкової школи “Пасічнянська” Івано-Франківської міської ради (вул. Пасічна, 3), також були присутні вчителі цього класу – Баран Надія Михайлівна та Демчук Мар’яна Василівна. Діти охоче читали вірші Лесі Українки: “Надія”, “Літо минуло”, “Казка про Оха-чародія”, “Вечірня година” та інші, зачитували казки “Лелія”, “Біда навчить”, “Давня казка” та уривки з твору Лесі Українки “Лісова пісня”. Школярі активно брали участь в обговоренні фактів з життя відомої письменниці:

• Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Народилася вона 25 лютого 1871 році в інтелігентній родині, її матір знали, як письменницю Олену Пчілку (Ольга Петрівна Драгоманова-Косач), батько- високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько – Михайло Драгоманов відомий український діяч. Лариса була другою дитиною в багатодітній родині. Та ще будучи дитиною попросила називати її Лесею. Серед всіх дітей Леся найбільше близькою була з братом Михайлом, їх навіть називали спільним іменем – “Мишелосіє”.
• Читати вона навчилася в 4 роки, в 5 – почала писати драматичні твори, а у 9 – написала перший вірш “Надія”.
• В 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, у Лесі Українки діагностували туберкульоз кісток. Це поставило хрест на музичній кар’єрі. Леся Українка сама вивчила більше 10 мов – європейські і слов’янські (французьку, італійську, англійську, польську, болгарську, латину, грецьку та інші). Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька Михайла Драгоманова. Він підписувався як “Українець”. В оскільки Леся дуже любила його і захоплювалася ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім “Українка” з’явився,коли дівчині було 13 років. В 19 років вона написала підручник “Стародавня історія східних народів” для своїх сестер. Вже в цьому віці вона активно займалася перекладами творів Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера та інших. Вершиною її творчості став неймовірний твір “Лісова пісня”. Цей твір про природу було поставлено за 12 днів. Борючись з хворобою, Леся Українка їздила на лікування до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, була на Кавказі, в Криму – ці подорожі збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. І, хоча вона прожила лише 42 роки, її внесок у літературу надзвичайно потужний.

Ім’я Лесі Українки носять вулиця, парк, університет і музей археології у Луцьку, а також велика кількість площ, вулиць, театрів, установ та підприємств в Україні, зокрема Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова. На її честь названо астероїд 2616 Леся.

Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки. Діти розглядали та цікавилися книгами Лесі Українки: “Досвітні огні”, “Думи і мрії”, “Лісова пісня”, “Дочка Прометея” Миколи Олійника. Дуже сподобалися дітям : фотокнига “Леся Українка. Сюжети з життя” (нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів). Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів Музею. Також повість-казка про дитинство та юність Лесі Українки.

Книгозбірня №5 Бібліотека сімейного дозвілля Пасічна (вул. Галицька, 100) Івано-Франківська МЦБС розпочала дослідження та виклад інформації про створення часопису “Нова зоря”, про його засновників, фундаторів, працівників.
«Нова Зоря» — офіційне видання Івано-Франківської Митрополії УГКЦ, україномовна християнська газета, яка виходить в Івано-Франківську. Газета висвітлює життя Церкви, її історії, а також українське культурне життя. Виходить щотижня.

Трохи історії з інтернет-сторінки згаданого періодичного видання:
У Львові, на площі «Ринок», 1926 року над музеєм-аптекою на другому поверсі розташувалася редакція «Нової Зорі». Це був католицький тижневик, фінансований двома єпископами: Станиславівським – Григорієм Хомишиним і Перемиським – Йосафатом Коциловським.
Першим головним редактором був о. Теодосій Галущинський, ректор греко-католицької духовної семінарії у Львові й ігумен Львівського Василіянського монастиря, а в майбутньому – архімандрит Василіянський Чин Святого Йосафата.
Головним редактором з 1928 до 1939 року був письменник, публіцист, громадський діяч Осип Назарук. У 1939 році радянська влада закрила часопис. Він відновився у 50-их роках минулого століття в Чікаго (США) як єпархіальна газета і виходив до 1980 років.
На початку 1990-их владика Софрон Дмитерко ЧСВВ вирішив відновити часопис з історичною назвою «Нова Зоря».
Перший номер відновленого часопису був приурочений поверненню в Україну Глави УГКЦ Мирослава-Івана Любачівського. Він вийшов 7 січня 1991 року.
Перші наклади «Нової Зорі» становили дві тисячі примірників. Колектив газети очолив випускник філологічного факультету Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича Igor Pelekhatyy. У 1995 році він став директором видавництва «Нова Зоря», а 1999-го – рукоположений у священичий сан.
13 вересня 2016 року декретом Митрополита Володимира Війтишина головним редактором часопису «Нова Зоря» був призначений о. Йосафат Бойко зі Згромадження Воплоченого Слова, настоятель парафії Святих Кирила та Методія та Синкел у справах монашества Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
19 квітня 2018 р. було оприлюднено Декрет Митрополита і Архієпископа Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина, згідно з яким головним редактором газети та директором видавництва «Нова Зоря» призначено о. Івана Стефурака.
Після 15-річного перебування в Італії отець Іван Стефурак повернувся до праці в Івано-Франківську. В Римі він закінчив студії та захистив кандидатську дисертацію із суспільних комунікацій і журналістики при Папському Салезіанському Університеті.
З 2009 року виконував служіння секретаря Апостольського візитатора для українців греко-католиків в Італії та Іспанії Владики Діонісія Ляховича, а з 2013-го року також поєднував посаду головного редактора християнського часопису українців в Італії «До Світла».
На даний час колектив редакції Нова Зоря Media невтомно трудиться, щоб часопис, тираж якого невпинно зростає, був і надалі духовно-просвітницьким, патріотичним, щоб відкривав серця людей для молитви, милосердя, любові до ближнього та роздумів про сенс життя.
Згідно з рішенням Синоду Єпископів Івано-Франківської Митрополії, який відбувся 30-31 травня 2018 р. в м. Івано-Франківську, газеті «Нова Зоря» надано статус офіційного видання Івано-Франківської Митрополії.
В книгозбірні №5 Бібліотека сімейного дозвілля Пасічна (вул. Галицька, 100) Івано-Франківська МЦБС можна почитати номери газети “Нова зоря” за минулі роки, довідатися детальніше цікаву інформацію про засновників, редакторів, фундаторів часопису, переглянути преспап’є. Запрошуємо!

22 січня 2026 р в бібліотеці-філії N5 (вул. Галицька, 100) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, проводилися обговорення історичних подій, пов’язаних з річницею Акта Злуки ЗУНР і УНР “Соборна сила України”.

Ідея соборності України бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом століть її практичним втіленням займались українські гетьмани: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.

Соборність – це неподільність та цілісність усіх територій України. Спрямована на утвердження справжнього суверенітету й незалежності країни, створення процвітаючої демократичної національної держави. Ключові моменти історії:

• Січень 1918 р. – Українська Центральна Рада (УЦР) своїм Четвертим універсалом проголосила Українську Народну Республіку (УНР) самостійною, суверенною, що стало колючим кроком до відновлення Української державності.
• 22 січня 1919 р. – відбулось фактичне проголошення Акту Злуки з Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР), яка була створена в листопаді 1918 р.

На площі у Києві представники всіх областей згуртувалися з транспортними, синьо-жовтими стягами, гербами своїх земель. Віце-президент УНРади, Лев Бачинський виступав з урочистою промовою. За часів радянського режиму День Соборність не відзначався. Однак святкування дня Злуки провели 22 сісня 1939 р. в м.Хуст (Закарпаття), на якому зібралося 30 тисяч людей.

21 січня 1990 р. – відбувся найбільший “живий ланцюг” єдності. Він тягнувся від Івано-Франківська до Києва через Львів. В ньому взяли участь до 5 мільйонів українців. Довжина ланцюга сягала понад 770 км.. Акцію організував Народний рух України на чолі з Іваном Драчем. 22.01.1999 р. – вийшов указ про щорічне відзначення Дня Соборності. В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно єднатися заради майбутнього. Тож гасло тієї події – “В єдності сила!”

Література про соборність України охоплює історичні праці, художні твори, сучасні дослідження, як от: “Мальована історія незалежності України” братів Капранових, книги В.В’ятровича (про історію), сучасні романи О. Забужко, Л. Дарваш. Для дітей про соборність України варто читати літературу, що пояснює єднання через історії, казки та поезію, енциклопедії – повна дитяча енциклопедія “Україна”, В. Потоцький “500 найцікавіших питань та відповідей про Україну”, Д.Іваницька “Дітям про Україну”.

День Соборності України – державне свято, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 р. на Софійському майдані в Києві.