Літературна панорама “Смислові глибини художнього простору Леся Мартовича”
“Не для слави, а для людей…”
Лесь Мартович
12 лютого 1871 року народився Лесь Мартович (Олекса Семенович Мартович) – талановитий український письменник-сатирик і гуморист демократичного напрямку. Він жив і творив в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Західній Україні, яка тоді була в складі цісарської Австро-Угорщини.
Лесь Мартович, як і його сучасники – Михайло Павлик, Стефан Ковалів, Осип Маковей, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник та інші – належав до тієї західноукраїнської прогресивної інтелігенції, яка вийшла з села і групувалася навколо талановитого письменника і видатного критика Івана Франка. Входив до так званої “Покутської трійці” – творче об’єднання трьох українських письменників: Леся Мартовича, Василя Стефаника та Марка Черемшини. Назва походить від регіону, оскільки усі троє походили з Покуття.
Лесь Мартович створив цілу галерею сатиричних образів поміщиків, лихварів та інших персонажів. Показав їх зажерливість, лицемірство і нікчемність, мужньо викривав гнобительський державний лад, австрійську «свинську» конституцію, буржуазні криваві вибори, показне «народолюбство». В умовах загострення відносин між різними прошарками населення на Галичині, соціальна сатира Мартовича відігравала дуже впливову роль. Виразна риса його художньої манери — поєднання трагічного з комічним, гумор, який часом переходить у гостру сатиру. Особливо вдалися Мартовичу образи селян у повісті «Забобон». За своє коротке життя Мартович написав чимало цінних творів, якими засвідчив свою глибоку любов до простого люду. Його повісті та оповідання і сьогодні мають своїх читачів та шанувальників.