“Ми б’ємось за те, чому нема ціни в усьому світі – за Батьківщину”, – ці слова Олександра Довженка сьогодні звучать особливо сильно, бо крізь буремні роки вони стали дороговказом для тих, хто тримає небо й землю України. 6 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон “Про Збройні Сили України”, “Про оборону України”, а згодом – Концепцію оборони і розбудови українського війська. Саме тому 6 грудня, у день ухвалення цього важливого рішення, українці відзначають державне свято – День Збройних Сил України, встановлений постановою парламенту у 1993 році. Збройні сили – це один із основних елементів стабільності та впевненого розвитку Української держави, справжня гарантія суверенітету та мирного майбутнього. Збройні Сили України – це військове формування, на яке згідно з Конституцією покладено оборону нашої території, захист суверенітету, цілісності й недоторканності кордонів. ЗСУ стримують агресора, дають відсіч ворогу, охороняють повітряний і підводний простір, не дозволяючи жодній темряві проковтнути нашу землю. День Збройних сил України – це особливий день, коли серце кожного українця сповнюється гордістю й щемом. Це час, коли ми низько схиляємо голови перед тими, хто щодня стоїть на варті життя, дарує нам мирні світанки, дозволяє вчитися, працювати, ростити дітей і вірити в майбутнє. Українська армія – це символ незламності, мужності, сили духу, патріотизму та вірності народові. Це – Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-морські сили, а також Десантно-штурмові війська, війська зв’язку та кібербезпеки, Сили спеціальних операцій, Територіальна оборона, Медичні сили, Сили підтримки й логістики – це велика родина, де кожен воїн важливий, кожен подвиг великий, кожна крапля мужності безцінна. Усі ці роди військ мають свої професійні дні, але 6 грудня об’єднує всіх, хто покликаний бути щитом України. У цей день ми з особливою шаною згадуємо героїв, які віддали життя за Україну. Їхній подвиг – у кожному вдиху свободи. Їхні кроки – у кожній нашій перемозі. Їхня самопожертва назавжди вписана в небеса.Це воїнство небесне – наша пам’ять живе про тих, хто відійшов у небо, але продовжує оберігати Україну з висот. Їхні імена – як зорі, що ведуть вперед тих, хто сьогодні бореться за свободу. Дякуємо Збройним Силам України за щоденну боротьбу, за стійкість, за мужність, за силу духу, за кожен новий ранок, який вони виборюють ціною власного життя. Дякуємо за те, що стоять замість нас там, де найважче.

Пишаємось. Віримо. Переможемо.
Слава Збройним Силам України! Слава Україні!

06.12 – День святого Миколая Чудотворця!

Під небом зимовим, сріблястим, святим
Йде Миколай тихесеньким кроком своїм.
Йде крізь сніжиночки ніжні, летючі,
Наче крильця маленькі на вітрі тремтючі.
Миколайко пухнастий з мішечком добра
Заглядає у вікна бібліотек зрання.
Несе він даруночки — теплі, казкові,
Щоб серце дитяче світилось любов’ю.

День тих, хто не має броні на серці, але саме вони найчастіше стають щитом для інших. В час, коли війна вириває з життя спокій і нормальність, з’являються люди, які, не чекаючи наказу чи подяки, беруть на себе найважчі дороги. Волонтери — це ті, хто вночі пакує рюкзаки, вдень шукає потрібні медикаменти, а під дощем, під обстрілами, під вітром — везе на передову усе, що може зберегти чиєсь життя.

   Опанас Заливаха – це одна з ключових постатей українського шістдесятництва, і значення його творчості виходить далеко за межі образотворчого мистецтва. Він є символом спротиву та свободи. 25 листопада 2025 року в читальному залі ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБC Департаменту культури міської ради спільно з Івано-Франківською дитячою художньою школою відбулася літературно-мистецька година «Дух незламності. Опанас Заливаха і його епоха».
Захід почав член Національної спілки письменників України, бібліотекар читального залу Василь Степанович Загороднюк, прочитавши свій вірш, присвячений відомому художникові. Викладачка історії образотворчого мистецтва та архітектури Оксана Михайлівна Макогін розповіла присутнім про життєвий та творчий шлях художника. Пані Оксана наголосила на тому, що Опанас Заливаха належав до кола митців, які у 1960-х роках відкрито протистояли радянській ідеологічній цензурі. Його роботи ставали формою ненасильницького протесту через символи, стилістику, національну тематику. За цю позицію він був репресований і провів кілька років у таборах. «У своїй творчості Заливаха послідовно звертався до українських мотивів: народного мистецтва, християнської та козацької тематики, фольклору, історичної пам’яті. Це сприяло становленню модерної української ідентичності в умовах русифікації», – розповіла Оксана Михайлівна. Орест Мар’янович Заборський, український художник і педагог, поділився з присутніми своїми спогадами про Опанаса Заливаху, розповів цікаві факти, пов’язані з відомим художником. Також гості читального залу мали нагоду почути історію написання Заливахою портрета Ореста Мар’яновича. Відомий живописець, член НСХУ Бринський Богдан Михайлович розповів про художню символіку в картинах Опанаса Заливахи і подарував бібліотеці свій художній альбом «Малярство», виданий в Івано-Франківському видавництві «Лілея-НВ». Василь Іваночко, художник за фахом і директор видавництва «Лілея-НВ», поділився своїми роздумами про творчість художника. «Заливаха має бути візитівкою Івано-Франківська», – наголосив Василь Іваночко. Викладач Івано-Франківської дитячої художньої школи Ольга Михайлівна Шутка подякувала бібліотекарям за співпрацю і розповіла, що О. Заливаха був не лише художником, а й громадським інтелектуалом і правозахисником. Його моральна позиція стала прикладом самопожертви в ім’я свободи, правди й української культури. Уляна Федорівна Лотоцька представила увазі присутніх картину Заливахи, яку художник подарував її свекрусі в день весілля. Наприкінці заходу директор Івано-Франківської МЦБС Оксана Вовк подякувала працівникам художньої школи за співпрацю і наголосила на важливості популяризації творчості Опанаса Заливахи не тільки в цей ювілейний рік.