У читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС (вул. Пилипа Орлика, 5) Департаменту культури 10 червня 2025 року о 14 годині у руслі проєкту «ЧИТАЄМО СВОЇХ» відбулася творча зустріч з письменником, науковцем Володимиром Анатазійовичем Качканом, членом Національної спілки письменників України, доктором філологічних наук, професором, академіком Вищої школи України. Його творче та наукове надбання широкооб’ємне та різножанрове. Він плідно працює і як науковець, і як письменник. Більше 80 виданих книжок, близько 2,5 тисячі газетно-журнальних публікацій. Акцент на цій зустрічі робився на темі персоналізації в українознавстві.
З першим теплом літа, з радістю канікул і щебетом дитячих голосів у парку ім. Тараса Шевченка ожила справжня «Країна дитячих мрій» — святковий бібліопростір, організований Івано-Франківською МЦБС Департаменту культури Міської ради.
Ніби на галявині, у парку, розгорнулися острівці творчості, фантазії та щирого дитячого щастя.
Десятки дітей мали змогу розмалювати не лише папір, а й… асфальт у зоні «Малювандія», де народжувалися сонячні квіти, веселкові будиночки й чарівні герої..
Майстерки зібрали навколо себе юних творців, які зосереджено вирізали, клеїли, прикрашали свої маленькі шедеври — кожна робота була унікальною, як саме дитинство.
Ігрова зона гуділа емоціями: захоплення, азарт, командна підтримка — від наймолодших до підлітків усі знаходили щось своє.
Особливою магією наповнилася локація лялькового театру — знайомі казкові герої ожили просто на долоні, викликаючи сміх, аплодисменти й зворушення в дитячих очах.
А серед барвистих книг на виставці «Солодкий смак дитинства» кожен охочий міг обрати історію для літнього читання, вподобати щось нове чи згадати улюблене з дитинства.
Фотозона стала справжньою перлиною свята: перевтілення у Гаррі Поттера, посиденьки з веселим потягом і казкова «Ріпка» — кожне фото було особливою згадкою про день, сповнений радості.
Під лагідним сонцем, серед квітів, книг і сміху, народжувалися літні спогади.
«Країна дитячих мрій» вкотре довела:
бібліотека — це не лише про книжки. Це — про натхнення, щастя й тепло.
💌Мама вишила мені
💌Квітами сорочку.
💌Квіти гарні, весняні:
💌– На, вдягай, синочку!
💌В нитці – сонце золоте,
💌Пелюстки багряні,
💌Ласка мамина цвіте
💌В тому вишиванні.
💌Вишиваночку візьму,
💌Швидко одягнуся,
💌Підійду і обніму
💌Я свою матусю.
Любителі читати вітаємо Вас! У погожий травневий ранок, коли повітря ще свіже, а сонце ніжно пестить землю, місто засяяло кольорами — люди вдягли вишиванки. Цей особливий день нагадує: вишиванка — не просто одяг, а закодована історія, мовчазна пісня поколінь. У кожному хрестикові — молитва, у кожному візерунку — символ сили, любові та волі. Вона несе в собі: карпатські гори, щедрі поля, жовтогарячі лани пшениці, голубу блакить неба, свіжий, прохолодний вітер – зшиває Україну нитками єдності. У бабусиній скрині, серед пахощів сушених трав, вишиванка лежить як святиня — мовчазна спадкоємиця роду. Вона йде крізь віки, з минулого в майбутнє, від старого до малого. Сьогодні її носять і на вулицях мегаполісів, і на світових подіумах — бо це модно, сучасно і неймовірно красиво. Вона — код нації, який розуміє серце, навіть коли мовчить розум. Вишиванка — це наша гордість, наше обличчя перед світом, наше неминуче “ми є”. ВИШИВАНКА – СЕРЦЕ УКРАЇНИ!
З ДНЕМ ВИШИВАНКИ! 💞💞💞
💕Я вишию сорочку кольорову
💕Й по білім світі гордо в ній піду.
💕У ній зустріну пору світанкову
💕І щастя світле я у ній знайду.
💕Я – українець! Дуже гордий з цього.
💕Несу у світ традиції свої
💕Для себе в Бога не прошу нічого,
💕Все в мене є: і гори, і гаї,
💕Поля родючі, повноводні ріки,
💕Озера сині, чисті небеса…
💕Я син землі від роду і навіки,
💕В краю, де поруч казка і краса.
💕Я – українець з щедрою душею,
💕На вишитому рушникові хліб несу.
💕Горджуся Україною своєю
💕І в серці бережу її красу,
💕Історію, традицію і пісню,
💕Й правдиве слово-думу Кобзаря…
💕То ж вишиванку я до серця тисну
💕І вірю, що зійде моя зоря.
З Днем вишиванки, дорогі УКРАЇНЦІ! Ми вшановуємо не просто елемент одягу, а живу традицію, яка з покоління в покоління зберігає нашу історію, культуру та душу народу. Вишиванка — це символ незламності, краси й любові до рідної землі.
Нехай вишиті візерунки на сорочках оберігають вас, надихають на добрі справи та єднають нас у спільній любові до України. Одягаймо вишиванки з гордістю, адже кожна нитка в них — це частинка нашої національної сили.
Зі святом! Слава Україні!
14 травня 2025 року, в день, коли їй виповнилося б 105 років, Слава Стецько мовчки дивилася на нас із фотографії, що жовтіла від часу. Її обличчя — строге, але водночас теплі очі, що ніби запитували: «А ви що зробили для України?» Вона народилася 14 травня 1920 року в Романівці на Тернопільщині, в родині, де любов до України була не просто словами, а життям. З 1938 року стала членкинею Організації українських націоналістів (ОУН), а під час Другої світової війни служила медсестрою та санітаркою в Українській повстанській армії (УПА). У 1943 році була заарештована німцями у Львові, а після звільнення залишилася в еміграції в Німеччині. У 1946 році Слава стала членкинею Центрального комітету Антибільшовицького блоку народів (АБН), а після смерті чоловіка, Ярослава Стецька, у 1986 році очолила цю організацію. Вона також була головою Конгресу українських націоналістів (КУН) з 1992 року до кінця свого життя. У 1991 році повернулася в Україну і була обрана депутаткою Верховної Ради України, де служила на закордонному комітеті. Її життя стало прикладом відданості ідеї незалежної України та незламної боротьби за її свободу. Слава Стецько була не лише політичною лідеркою, а й символом незламного духу українського народу. Її діяльність включала організацію жіночої мережі та юнацтва ОУН, а також співпрацю з Червоним Хрестом УПА. Її внесок у національно-визвольний рух та боротьбу за незалежність України залишив глибокий слід в історії. Слава Стецько була не лише політичною лідеркою, а й символом незламного духу українського народу. Слава Стецько була похована на Байковому кладовищі в Києві. Її спадщина продовжує надихати нові покоління українців на боротьбу за свободу та незалежність. Її життя є прикладом відданості, мужності та патріотизму, що залишаються актуальними і сьогодні. Слава Стецько — це не лише ім’я в історії, а й символ незламного духу українського народу, який продовжує надихати на боротьбу за свободу та незалежність.
