24 лютого 2022 року — день, який для кожного українця та українки став переломним і запам’ятався назавжди. Ми прокинулися на світанку під звуки вибухів і тривожні повідомлення, що почалося повномасштабне вторгнення рф. 24 лютого 2025 року минає три роки від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Три роки опору та відваги, за які наша вітчизна втратила тисячі військових. Серед них понад дві сотні людей літератури, — письменники, перекладачі, поети, редактори, видавці, есеїсти, літературознавці, бібліотекарі та промоутери книжкової справи. Вшановуючи пам’ять полеглих патріотів-літераторів, ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 24 лютого провели Поетичний калейдоскоп “В пам’ять тих, хто в рідну землю полягли”. Ми згадували поетів, що загинули захищаючи Україну на полі бою, знайомили наших читачів з їхнім творчим доробком, розповідали про їхні військові подвиги та мирне життя.  Рівнянин Максим “Далі” Кривцов — звитяжний воїн і талановитий поет, який загинув разом зі своїм котом 7 січня 2024 року, 33-річний тернополянин Михайло “Небо” Микусь — автор збірки поезій “Всесвіт тисячі мрій”, військовий 5 окремої штурмової бригади.  На Покровському напрямку 4 лютого 2025 року загинув воїн з Івано-Франківщини Максим “Єнот” Ємець. Йому було 30 років. Боєць служив з 2014. Тепер його кохана, також військовослужбовиця і поетеса Оксана Рубаняк видасть збірку його поезій. Про людей літератури, які загинули в російсько-українській війні, ви можете дізнаватися завдяки проекту “Недописані”. Його запустили у серпні 2024 року письменниця і парамедикиня добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри” Олена Герасим’юк та письменник і військовий Євген Лір. Вшановуємо пам’ять полеглих ми зазвичай у спеціальних для того місцях, вони так і звуться — місця пам’яті. Музеї, меморіали, поховання. “Місцями пам’яті” загиблих літераторів є їхні книжки та поезії , яким ми можемо вклонитися і понести далі знання про цих авторів. 

20 лютого Україна вшановує пам’ять героїв Небесної Сотні – українців, які змінили перебіг історії нашої держави. 9 років тому під час Революції гідності в центрі Києва відбулися масові розстріли протестувальників. Приєднуючись до вшанування пам’яті перших жертв російсько-української війни, ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, напередодні Дня героїв Небесної Сотні, 19 лютого, підготували героїчний спомин “Відвага та самовідданість”.

Ми запропонували історичну довідку про ті буремні, трагічні  і героїчні події, щоб разом з нашими читачами пригадати з чого починався сучасний шлях до визволення, яким ми йдемо й досі.

З 2015 року в Україні на державному рівні вшановують 20 лютого День пам’яті Героїв Небесної Сотні. З 18 по 20 лютого 2014 року відбулися масові розстріли протестувальників під час Революції гідності. 20 лютого загинуло найбільше учасників протестів – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими майданівцями та п’ятьма активістами, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на Сході України за демократичні цінності та територіальну  цілісність нашої держави, назвали Героями Небесної Сотні. 17 лютого 2021-го Верховна Рада України визнала Революцію гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи.

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 19 лютого 1900 року Микола Міхновський у Полтаві виголосив свій реферат «Самостійна Україна», де вперше обґрунтував концепцію і принципи створення незалежної Української держави. Народився український правник, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття Микола Міхновський на Полтавщині в родині священника. Навчаючись на юридичному факультеті Київського університету св. Володимира, Міхновський увійшов до таємної політичної організації «Братство тарасівців». «Нашому поколінню належить створити українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави. – так окреслив «Кредо…» Міхновський. Міхновський відгукнувся на пропозицію керівників новоствореної Революційної української партії (РУП) і написав для неї програму «Самостійна Україна». «Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації! – йшлося у програмі, яка вийшла брошурою 1900-го року у Львові, – І от посеред таких лихих обставин ми зійшлися до купи, ми згромадилися в одну сім’ю, перейняті великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть наповнили народню душу і, хай навпаки логiці подій, ми виписали на прапорі: одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір карпатських аж по кавказькі». 1902-го, після розриву з РУП, Міхновський заснував Українську народну партію (УНП), для якої написав мініфест «10 заповідей УНП». З усіх сил він намагався донести свої ідеї до людей: заснував україномовний журнал, друкував свої дописи у пресі, видавав книжечки, в судах захищав українських активістів.

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
11 лютого 1857 року в селі Угорники Станіславського повіту (нині Коломийський район Івано-Франківської області) в сім’ї греко-католицького священника народилася Ольга Рошкевич – українська перекладачка, збирачка фольклору.

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 27 січня 1915 року народився Яків Гніздовський — український та американський художник, кераміст, мистецтвознавець. Народився в Чорткові на Тернопільщині в родині дяка, навчався у Львівській духовній семінарії. У 1930-х рр. за сприяння українського художника й видавця Едварда Козака працював у Львові над графічним оформленням журналів “Новий час” і “Комар”. Талант Гніздовського високо цінував митрополит Андрей Шептицький, який надав художнику стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв. Під час Другої світової війни митець виїхав з України, п’ять років провів у німецьких таборах для переміщених осіб поблизу Мюнхена.