Літературна вікторина «Чи знаємо ми Шевченка?»

   Березень в Україні часто називають Шевченковим. І  це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і завжди новим неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ  об’єднав найкращі сили й обрав його співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлось в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

09.03.2026 року в бібліотеці-філії №1(вул.Вовчинецька,206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід «Чи знаємо ми Шевченка?» з активними користувачами дитячого відділу.

Бібліотекар зазначила, що  9 березня народився не просто поет, народився чоловік, який  умів бути різним: упертим і ніжним, модником і бунтарем, геніальним поетом і дуже сильним художником. Саме тому Тарас Шевченко досі не виглядає людиною з минулого – він дивно-сучасний навіть через два століття.

Ми  звикли говорити про нього як про автора “Кобзаря”, але перший “Кобзар” був зовсім невеликою книжкою – лише на 8 творів. І все одно цього вистачило, щоб українська література вже ніколи не була колишньою.

Іван Франко писав, що ця маленька книжечка відкрила  “ новий світ поезії”. 

Зачитувались цікаві маловідомі факти про життя поета, проведено літературну вікторину по творчості письменника.

В кінці заходу  бібліотекарі подякували всім присутнім,  наголосивши що актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму і патріотизму, вболівання за долю України – це те, що об’єднує всіх українців навколо безсмертного «Кобзаря». Шевченко став Пророком не тому, що заглядав у майбутнє, а тому, що мав рідкісне розуміння того, як працює механізм імперії, і описував це з неймовірною точністю. Тарас Шевченко — це не просто поет. Це людина, яка перетворила мову на зброю, а живу народну мову на мову високої філософії.  У ньому поєдналися талант, характер, гумор, смак до життя, любов, злість на несправедливість і величезна внутрішня свобода.

Тому 9 березня ми згадуємо не тільки автора безсмертних рядків. Ми згадуємо людину, яка зуміла стати голосом цілої нації — і водночас залишитися живою, справжньою, дуже людяною.