Музичні акорди “Перший професор музики в Галичині”

В бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька, 100), Івано-Франківської МЦБС, організовано музичні акорди “Перший професор музики в Галичині”. Бібліотекарка дослідила і підготувала для читачів книгозбірні №5 джерела про музичну і громадську діяльність Дениса Січинського. Життя і творчість Дениса Володимировича Січинського (2.10.1865 – 26.05.1909) тісно пов’язані з містом Івано-Франківськ (тоді Станиславів). Як відомо, майбутній композитор, хоровий диригент, музичний критик, член Просвіти, народився на Тернопіллі. Музичну освіту здобував у Львові, навчаючись у прославленого Кароля Мікулі, учня Фридерика Шопена. Згодом часто переїжджав з місця на місце у пошуках роботи. Заробляв на хліб насушний рецензіями, лекціями, навіть санітаром. Зокрема працював у Перемишлі, Коломиї, Бережанах. Більш детально про Дениса Січинського відвідувачі нашої книгозбірні можуть почитати в статті Г. Карась з енциклопедичного словника «Івано-Франківськ», зі збірника «Просвіта Івано-Франківська: минуле й сучасне. Кн.1».

Останні десять років життя Денис Володимирович провів у Станиславові (з 1899р.). Саме тут народжувались його безсмертні тони. Композитор писав музику до творів Т. Шевченка, Лесі Українки, Л. Глібова, Б. Лепкого, К. Малицької; створив оперу «Роксоляна»; романси, зокрема на слова І. Франка «Як почуєш вночі»; збирав та публікував українські народні пісні, здійснив обробку церковних піснеспівів для хору.

Денис мало турбувався про свої музичні доробки. Міг ноти подерти або викинути. Про те, як його станиславівський приятель Євген Якубович врятував кілька композицій, оповідається у книзі Оксани і Петра Парипа «Великі українці без масок». У вищезгаданій родині, де Січинський часто мешкав, його називали Дизьо.

Твори, які збереглися, видруковано у посібнику: Денис Січинський «Вокально-хорові твори»(2015 р.) упорядницею Г. Карась та музикантом Л. Никораком. Ноти колядок, укладені для фортепіано Д. Січинським, зі словами, видані у збірнику «Христос родився!»(2012 р.). Згадані нотні видання можна позичити в бібліотеці №5 учням музичних шкіл, викладачам.

У нашому місті Денис Січинський підняв художній рівень місцевого хорового товариства «Станиславівський Боян», в якому був диригентом з 1899 р. Став організатором на Прикарпатті оркестрів, хорових колективів при читальнях, зокрема в Угорниках, Микитинцях, Вікторові, Радчі. Був учителем музики в Інституті для дівчат. Він сприяв заснуванню музичної бібліотеки та видавництва «Станиславівського Бояну», організував першу в Галичині українську дитячу музичну школу (1902 р., викладав теорію музики). Згодом, вже після смерті композитора, на її основі була створена філія львівського Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка. І саме з неї починаються витоки музичного училища, тепер – Івано-Франківський фаховий музичний коледж, що носить почесне ім’я композитора. А в середині 80-их років у згаданому навчальному закладі створено музей, документи та матеріали якого розповідають про його творчий шлях.

Фахова діяльність Д. Січинського, як музичного редактора та критика, досліджена у монографії Л. Романюк, М. Черепанин «Музичне і театральне життя Станиславова (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.)»

Останні тижні свого життя, тяжко хворий на рак горла, доживав у маленькій кімнатці готелю «Брістоль», де за роботою над новим твором помер.

Похований Д. Січинський в меморіальному сквері Івано-Франківська, де йому встановлено надгробок у формі куба з бандурою, який легко знайти, бо досі знаходиться в центральній частині цвинтаря (біля драмтеатру). Про символізм пам’ятника, задум озвучити і автора його створення (1943 р.), місцевого художника, відвідувачі книгозбірні №5 можуть почитати з монографії Володимира Барана «Михайло Зорій», з видань «Меморіальний сквер в Івано-Франківську. З історії найдавнішого міського цвинтаря», «Пам’ятки історії та культури. Кн.4. Некрополі Івано-Франківська»

Вищеописана література, доступна в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька, 100) Івано-Франківської МЦБС до 17 жовтня 2025 р. Запрошуємо!