Урок краєзнавства “Співець української землі”

“Я люблю мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру, що витворила з них людей, котрі смерти не бояться. Є що любити і до кого прихилитися. За них я буду писати і для них”

(Василь Стефаник)

Український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, посол Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії,  Василь Стефаник, народився 14 травня 1871 року в с. Русові (зараз Снятинський район Івано-Франківської області).  Писати почав гімназистом. Рукопис збірки поезій  у прозі “З осені”, який не зацікавив видавців, знищив. Визнання здобув збіркою “Синя книжечка” (Чернівці, 1899), а після виходу у світ збірок “Камінний хрест” (1900), “Дорога” (1901) і “Моє слово” (1905) став знаменитим. Писав про те що, боліло. Відзначаючи 155-ту річницю від дня народження Василя Стефаника, працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 19 травня провели урок краєзнавства “Співець української землі”. На зустріч було запрошено письменника, краєзнавця, члена ТОПіЖ ім. Івана Франка, лавреата багатьох премій Василя Бабія,  який розповів про життєві шляхи новеліста, про свою книгу “Покутський трисвіт” (2010). Присутній поет, літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент, голова Херсонської ОО НСПУ Василь Загороднюк порівняв психологізми у творчості Василя  Стефаника і Михайла Стельмаха. Бібліотекарі ознайомили користувачів про його  відносини з Іваном Франком. Читачі ділились своїми думками про творчість Василя Стефаника. 

Доповненням до заходу  слугувала викладка літератури.