Бібліоспалах: На 95 році життя помер відомий письменник Мілан Кундера

11 липня у Франції  помер відомий чесько-французький письменник Мілан Кундера.
Авторові книги «Нестерпна легкість буття» було 94 роки.
Бібліотекарі абонементу ЦБ (вул. Короля Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради на згадку про великого Майстра підготували бібліоспалах, присвячений життєвому і творчому шляху автора.

Разом із Кафкою і Гавелом він був одним із найвідоміших чехів за кордоном. Його романи викликали позитивний відгук, але він також написав низку есе з музики, літератури та філософії.
Про Кундеру
Мілан Кундера народився 1 квітня 1929 року в чеському місті Брно. Вивчав літературу та естетику на факультеті мистецтв Карлового університету, а згодом розпочав навчання в Академії кіно, де відвідував лекції з режисури та написання сценаріїв.

У 1948 році приєднався до комуністичної партії, а за два роки був виключений з неї за “антипартійну діяльність”. Згодом Кундеру комуністи виганятимуть зі своїх лав ще один раз. А стосунки з партією та ідеологією знайдуть відображення у його творах: він згадуватиме перше вигнання з партії у своєму першому романі, писатиме про комуністичну Чехословаччину – спочатку як про надійний дім, а потім все більше критикуватиме тоталітаризм.
Його перша книга вийшла в 1953 році – це була колекція ліричних поем “Людина – неосяжний сад”. Також в цей період почав писати п’єси та новели. Його перший роман – “Жарт” – був опублікований у 1967 році. 

Того ж року на з’їзді Спілки чехословацьких письменників виголосив провокаційну промову “Про неочевидність існування чеської нації”. Навесні наступного 1968 року Радянський Союз називає Кундеру членом групи, що прагне кінця соціалізму в Чехословаччині. Після радянської окупації Чехословаччини у серпні 1968 року за участь у “Празькій весні” його твори вилучили з усіх бібліотек країни.

Тому в 1975 році погодився на пропозицію Університету Ренна стати запрошеним професором та оселився у Франції, через що був позбавлений громадянства тодішньої Чехословаччини. У 2019 році Кундера відновив своє чеське громадянство.

Серед його найвідоміших книг: “Нестерпна легкість буття”, “Безсмертя”, “Книга сміху й забуття”. Основними темами його творів є криза ідентичності, непорозуміння в міжособистісному спілкуванні та неспівпадіння підходів до власного та спільного минулого.

Свій останній роман “Невідомість” Кундера написав іспанською та видав у 2000 році. Він оповідає про еміграцію та самотність, пам’ять та забування, ностальгію та байдужість.

Про одну з найвідоміших книг Кундери –  “Нестерпна легкість буття”

«Нестерпна легкість буття» (1982) — це найвідоміший роман Кундери. В центрі дій опинилися дві сімейні пари, Томаш і Тереза та Сабіна і Франц. «Нестерпна легкість буття» досліджує ніцшеанський міф вічного повернення. Кундера концентрується на тому факті, що людина живе тільки один раз. Ніхто не може виправити свої помилки. Оскільки життя не повторюється, ми відчуваємо надзвичайну легкість, повну відсутність відповідальності. Ідею легкості Кундера узяв у грецького філософа Парменіда, і це спочатку позначало грайливість, яка перетворюється на нестачу серйозності, безглузду порожнечу. Кундера в романі також займається концепцією кітчу — красивої неправди, яка ховає всі негативні аспекти життя та ігнорує існування смерті.

Головний герой, Томаш, та його дружина — фотограф Тереза, в 1968 році переїжджають до Швейцарії, щоб врятуватись від радянської окупації. Тереза повертається до Чехословаччини, та Томаш їде за нею. Коли він повертається на Батьківщину, з політичних причин стає чистильником вікон. Його переслідує поліція, та він з дружиною переселяється до села, де живе з нею, поки вони не гинуть у автомобільній катастрофі.

Паралельна лінія відображає відношення чеської емігрантки художниці Сабіни та шведського викладача Франца, які базуються на нерозумінні. Франц є жертвою наївних міфів, та він безглуздо гине в Камбоджі в марші проти геноциду.

Мілан Кундера показує сильну любов до своєї країни. Пізніше він розширює своє захоплення на всю Центральну Європу та говорить, що вона дала світу купу великих фігур — таких, як Фройд, Ейнштейн, Кафка, Музиль та ін. Росія, з думки Кундера, руйнує культуру Центральної Європи, є втіленням стандартизації, централізації.

У своїх творах Кундера створював незалежний, суперечливий світ, який постійно аналізується з філософської точки зору. Але неможливо віднести Кундеру до якоїсь конкретної філософської школи. Шляхом концентрації на еротичному боці характерів своїх персонажів Кундера аналізує соціальне значення еротичного досвіду людини. Твори Кундери є наслідком його центральноєвропейського досвіду розчарування в лівому крилі комунізму та захоплення західноєвропейською літературною традицією, проголошеною в творах Рабле, Дідро, Сервантеса та Стерна, а також центральноєвропейськими авторами, такими, як Кафка, Музіль, Брох та Гайдеґґер.
Інформацію підготувала Кирста О.М.