”Ой ти гілко, гілко вербова…”

Гілочки тоненькі, котики вербові
Вас благословляють, щоб були здорові, 

Щоб жили в любові і достаток мали,

Щоб в молитві з Богом рідня вся  проживала

Такими словами розпочалась народознавча студія ”Ой ти гілко, гілко вербова…”, якою 25 квітня працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  долучились до святкування Вербної Неділі. Бібліотекар ознайомила присутніх з історією виникнення свята за книгою Олекси  Воропая “Звичаї народу нашого”.

Неділя за тиждень перед Великоднем називається “Вербною”, “шутковою” або “квітною”. За християнським вченням у цей час Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавна вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути  по кілька “котиків” – “щоб горло не боліло”.

Колись господарі, повертаючись з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, “щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Ввійшовши до хати, били свяченою вербою, примовляючи:

      Не я б’ю – верба б’є,
      За тиждень Великдень.

Також билися свяченою вербою ще й коло церкви та дорогою додому, промовляючи:

      Будь великий , як верба,
      А здоровий, як вода,
      А багатий, як земля!

Свячена верба користується великою шаною серед нашого народу.

Тож бібліотекар нагадала про чудодійні властивості верби, описані в книзі:

• Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
• Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
• Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба  прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

• Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
• Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
• Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
• Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
• З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
• Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
• Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;

• Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

• Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски…

А щоб більше дізнатись  що означає це свято і коли його святкують, завітайте до нашої бібліотеки і ознайомтесь із книгами про звичаї і традиції нашого народу.

З Вербною Неділенькою вас! Хай до вас в дім  приходить свято. Хай вам допомагає Божа Мати усе здолати й пережити і до ста літ в здоров’ї жити. 

Захід проведено для широкого кола користувачів. Відповідальна Кирста О.М.