“Скотилась сльоза Україні на щоку”

Голод…Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Смуток огортає душу ,коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів ,вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні.

24 листопада о 13:00 год., з метою вшанування закатованих українців та нагадування про трагічні події української історії, завідувачка бібліотеки – філії №10 (с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 35) Департаменту культури Івано-Франківської ради провела годину-пам’ять “Скотилась сльоза Україні на щоку”

Цікавою розповіддю поділилась керівник  народного аматорського хору «Червона калина» та читачка нашої бібліотеки Данишенко Надія Михайлівна , а також був прочитаний вірш  читачем нашої бібліотеки.

Голодомор – це геноцид Українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом  з наміром знищити, цілком чи частково, українську національну групу. Ця кваліфікація впливає із Конвекції ООН від 9 грудня  1948 року «Про запобігання геноциду і покарання за нього» та Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» від 2006 року. Способом ріалізації  геноциду став штучний масовий голод ,організований керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу Радянської України, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР і Кубані.

Голодомор 1932-1933 років в Україні –жахлива сторінка нашої спільної історії. Нині українське суспільство  переосмислило наслідки ,характер, маштаби  трагедії і гідно вшановує пам’ять мільйонів співвітчизників. З особливою силою правда про Голодомор зазвучала  в незалежній Україні  після 1991року.Результатом зусиль громадськості та держави стало визнання Голодомору актом геноциду українського народу. Кожен громадянин повинен знати про історію цієї трагедії, пам’ятати й передавати ці знання дітям ,щоб подібні трагедії не могли повторитися ніколи. Нашим обов’язком  є зробити  все, щоб  діти свідомо та переконливо пам’ятали невинних жертв Голодоморів. 

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно- надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме вони мають винести з нього всі  найсерйозніші уроки , щоб подібні трагедії не повторилися ніде і ніколи!

Відповідальна за проведення Мигович У.В.