І ось ідемо в бою життєвому,
тверді, міцні, незламні мов граніт –
бо плач не дав свободи ще нікому,
а хто борець – той здобуває світ!
(О. Бабій)

Зі слів відомої повстанської пісні, розпочався захід у краєзнавчому відділі (вул. Мазепи, 1) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, присвячений Дню Героїв. Це день пам’яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну. Відзначення цього свята – це свідчення твердої волі українського народу йти обраним Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.

Українські герої – це прості люди, жінки та чоловіки, що стали до лав: дружин великого князя Святослава та короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця та Степана Бандери, Української Повстанської Армії, членів визвольного руху шістдесятників активістів, Небесної сотні та воїнів АТО . На їхньому яскравому прикладі виникає величезне бажання стати гідним громадянином своєї держави, любити і шанувати Україну, як найдорожчий скарб.

Бібліотекар розповіла присутнім про історію та традиції свята, наголосила, що кожен герой, який боровся за незалежність та свободу, гідний пошани та визнання. Для користувачів була розгорнута книжкова викладка літератури, яка доповнила розповідь.

Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу ЦБ.

22 травня – важлива дата для кожного українця. У цей день 1861 року прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні , на Чернечій горі поблизу Канева.

Саме у цей день, 22 травня 2019 року о 16:00 працівники абонементу ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, вшановуючи пам’ятний день та відроджуючи традицію святкування 22 травня,  запропонували всім, хто любить Шевченкове слово – літературну посвяту “Він з нами на горі Чернечій… Ми чуєм заповіт його священний…”

Розпочавши захід, бібліотекар нагадала присутнім, що помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його заповітом, написаним ще в 1845 році, на рідній землі – “Як умру. то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…”( “Заповіт” читала  переможець конкурсу читців творів Л. Костенко – Соломія Любінецька).