Українцям через тисячоліття та лихоліття вдалося зберегти свою національну самобутність, прадавні традиції, мову, культуру. Великдень – це свято Воскресіння Христа, родинне свято, яке має чимало звичаїв та обрядів.
17 квітня 2025 року завідувачка бібліотеки-філії №9 с. Крихівці Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготувала та провела етнорозвідку “У нас Великдень – милий гість, його стрічаймо писанками”. Присутні дізнались про традиції, звичаї святкування Великодня в різних регіонах нашої країни, про орнаменти розпису писанок, традиційні кольори та їх значення. А також переглянули відео “Гаївки в селі Крихівці” та ознайомились з книжковою виставкою.
Впродовж тижня напередодні Великодня наші друзі, завітавши до бібліотеки, ставали учасниками етноподорожі «Великдень разом з бібліотекою»: розглядали книжкову виставку, розповідали про традиції в родині, слухали казки та оповідання про Великдень.
Великдень — це час творити добро, це час, коли навіть найменші наші мрії стають дійсністю. Великдень — це більше, ніж традиції. Це — нагадування, що після темряви завжди приходить світло. Що життя перемагає. Що ми разом. І саме в цьому — справжнє воскресіння.
Нехай цей Великдень подарує кожному натхнення творити добро, віру в щасливе завтра і силу йти вперед. З надією на Перемогу, з любов’ю до України — до нових зустрічей у нашій бібліотеці!
Великдень – одне з найдавніших і найшанованіших свят християнського світу, що символізує перемогу життя над смертю, оновлення та надію. У 2025 році у свято припадає на дату – 20 квітня. Упродовж століть Великдень формувався не лише як церковне свято, а як багатий культурний звичай. В Україні символом цих свят є писанка.
17 квітня 2025 року, о 15:30 годині, працівники бібліотеки-філії №4 (вул. Євгена Коновальця, 132-А) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, підготували і провели великодню майстерню «Сонячне розмаїття Великодніх кольорів» Діти робили саморобні писанки, які прикрасять їхні кошики та оселі і ділилися враженнями про те, як планують святкувати Великдень. Також, відбувся перегляд літератури на цю тему та прочитали разом вірші, казки, оповідання про писанки. А, ще наші маленькі користувачі розмальовували святкові картинки і грали настільні ігри. З чудовим виробом, великоднім натхненням і гарним настроєм повернуться усі присутні на заході додому. Дякуємо всім хто прийняв участь у заході. До нових зустрічей. Чекаємо в бібліотеці.
З наближенням Великодня ми пропонуємо нашим юним читачам подбати про святковий декор: прикрасити інтер’єр власної оселі або ж великодній кошик з традиційними смаколиками.
Саме тому, 17 квітня ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, підготували та провели майстер-клас “Великодній декор: віночок з яєць”. Як і зазвичай, сьогодні ми дотримувалися концепції “просто та ефектно”)), тому використовували максимально доступні матеріали та нескладні техніки.
Вирізані з різнокольорового цупкого паперу “яйця” ми наклеїли по колу на круглу картонну основу та прикрасили “віночок” декоративними елементами: бантами, квітами тощо. Все начебто просто, проте учасники мали змогу проявити креативність, тож кожен віночок вийшов унікальним. Такий виріб можна використати як прикрасу на двері, святкову декоративну підвіску чи декор великоднього кошика. Діти з радістю зібралися в книгозбірні для читання, спілкування та творчої праці, а ще щоб послухати цікаві великодні історії відомих письменників. Приходьте до нас на регулярні майстер-класи, де ми радо ділимося цікавими ідеями. Зичимо вам мирного та щасливого Великодня, приємних зустрічей та гарного настрою.
127 років тому, 18 квітня 1895 року, народився відомий Ланчинський письменник, журналіст, учасник визвольної боротьби 1914–1920-х років, в’язень більшовицьких концтаборів Юрій Шкрумеляк (1895–1965). Свої твори він часто підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Юра Ігорків, Ігор, Ю.Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала. У серпні 1914 р. вступив до лав Українських Січових Стрільців. Підхорунжий Юра Шкрумеляк співпрацював із Пресовою кватирою УСС, у стрілецькому часопису «Шляхи» публікував свої вірші та дописи. Належав до найвідоміших поетів-усусусів. Після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на його слова написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня – то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття», – зауважував поет. У 1918-1920 рр. Ю. Шкрумеляк перебував у лавах Української Галицької Армії. Свої враження і переживання описав у книзі «Поїзд мерців». Ось один фрагмент з неї: «Приїжджають чужосторонні місії, – американська, румунська, французька, швейцарська, – всі оглядають, роблять обіцянки… – і від’їжджають, а з собою забирають всі наші сподівання і наївні надії». Як перегукується з нашим часом! У 1920 р. в Станіславі (нині Івано-Франківськ) була опублікована перша велика поема Ю. Шкрумеляка «Сон Галича». Очевидно, поет бував у нашому місті, цікавився його історією. Після війни Юрій Шкрумеляк навчався у Львівському та Празькому університетах (1922-1926 рр.). Разом з Романом Купчинським, Левом Лепким (братом відомого письменника Богдана Лепкого) та іншими літераторами створив у Львові в 1922 р. групу поетів-символістів, котрі об’єднались навколо літературно-мистецького часопису «Митуса». Юрій Шкрумеляк був головним редактором газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок», оскільки також писав для наймолодших.
У «Слові української дитини» є такі рядки:
Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!
…Все зумію перенести
Для Вкраїни слави й чести.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра діждати!
