Літературний портрет “Письменник незвичайної долі!”
![На зображенні може бути: 1 особа та текст «ص 16 квиня 130 pokib тому народився одивсятодось(феодой) Годось (Феодойй) Стефановича Осмачка [1895 [1895-1962] noem, прозалйк, перекладан украйнського зарубюжжя»](https://scontent-iev1-1.xx.fbcdn.net/v/t39.30808-6/495928580_681735971477783_194384309122832421_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=1-7&_nc_sid=833d8c&_nc_ohc=cj683IJo34AQ7kNvwFI7fYq&_nc_oc=AdmYZM--ahZznt9uO8s6utOiWaGPcrg8v66Xp9p0UI0PQQi5MXzAv_8eql_Ah0CO53M&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent-iev1-1.xx&_nc_gid=VwC9JaR5Uz2rZrSGZlpi9g&oh=00_AfKG75ebDAI4YfY69mp-4VvpRnmwEn5n5BZv2tlwH_cDqg&oe=681FF941)
3 (16) травня 1895 року, 130 років тому, народився Тодось Осьмачка (1895 – 1962) – український поет-імпресіоніст, прозаїк, перекладач, педагог, громадський і політичний діяч, людина складної долі.
Цього дня на Абонементі ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради користувачам представили літературний портрет “Письменник незвичайної долі”, яким ознайомили з цікавими фактами біографії Тодося Осьмачки, письменника, який “перелив Україну у слово”:
«Моя тужлива Україно,
Таку тебе я полюбив
І за твою одну сльозину
Навіки голову згубив»
/Тодось Осьмачка/
Представляючи матеріали однойменної книжкової виставки-викладки, бібліотекарка підкреслила, що цьому талановитому українському письменнику випало жити і творити в нелегкі часи сталінських репресій, війни та голоду, пройти табори для переселенців, тюрми та психлікарні, пізнати на власному досвіді нелегке життя в еміграції.
За кордоном були написані поетичні та прозові твори, які здобули Тодосю Степановичу славу видатного майстра західноєвропейської та заокеанської української діаспори і всієї України.
Все життя Тодося Осьмачки було наповнене стількома злигоднями і таким болем, ніби увібрало в себе десятки мученицьких життів. Його мистецтво – сердечна рана. Поет-вигнанець хотів бодай лише словом повернутися до рідного порога.
Україна в гіперболізованій інтерпретації поета набуває універсального сенсу, досконалого символу Великої Матері (Magna Mater), в якому помітні інтертекстуальні сліди фольклорного дискурсу, що безпосередньо відображає народне світоуявлення, постає осереддям божественного космосу:
Шляхи мої неміряні,
гори мої неважені,
звірі мої не наджені,
воли мої не ношені,
риба у них не ціджена,
птахи мої не злякані,
діти мої не лічені,
щастя моє не злежане…
Оце така я в тебе матінка,
в руці Господній
Україна синєнебая!
