Священики Твої зодягнуться у праведність і преподобні Твої возрадуються
(Пс. 131,9)

Душпастир не повинен бути задоволеним, поки не досягне того, щоб його вірні всі були чисті в день Христа. Тому має вести їх дорогою досконалості, не по самому краю безодні пекла, але дорогою Христовою, щоб у часі смерті передати їх чистими до рук свого Господа.
(І. Лявинець. З кайданами на руках)

5 грудня минає 140 років з дня народження громадського діяча, священослужителя Михайла Ганушевського. Саме тому, 05.12.2020 року у бібліотеці-філії № 11 (с.Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася історична хвилинка “Ганушевський – образ справжнього пастиря”.
Душпастир. Це не просто пафосне слово, котре означає певний рід діяльності людини. Це не просто професія чи робота. Ні. Це спосіб життя, мислення, світосприйняття. Це важкий шлях повного самовідречення і готовності до страждання за Істину. Це важка щоденна боротьба зі злом, самим собою і різного роду спокусами. Це голошення правди і страждання за неї. Ось суть і роль справжнього священника-душпастиря. 

Саме таким був парох села Угорники, Михайло Ганушевський, котрий почав своє служіння тут, у 1927 році. Його змістовні і повчальні проповіді були великою підтримкою для людей у ті важкі часи. Будучи парохом, він багато працював для утвердження духовного і морального життя. Брав активну участь у роботі читальні «Просвіта» та провадив уроки в школі. Люди самі шукали зустрічі зі своїм духовним батьком, адже він вмів підтримати, потішити, порадити, вселити надію або навіть просто вислухати. Його авторитет зростав разом із плідною його працею. Адже дім Ганушевських в кінці 20-х – на початку 30-х років був осередком культурного, мистецького і морального зростання парохії.

До дня відмови від куріння в бібліотеці-філії №11 (с.Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була підготовлена хвилинка здоров’я під назвою “Скажи “НІ” сигаретам!”.

Куріння. Що це таке? Чому воно є небезпечне? Які його наслідки? І чому потрібно якомога швидше відмовитися від нього? Як говорив великий французький письменник Оноре де Бальзак: “Тютюн заважає розумовому розвитку та одурює народ”.
І так, згідно вікіпедійних матеріалів, куріння або тютюнопаління – це набута шкідлива звичка вдихання диму тліючого висушеного листя тютюну. Тут також варто згадати, що є різні методи куріння: сигари, сигарети, цигарки, біді, кальян кретек, люлька. Також не менш шкідливим є пасивне куріння. Його історія налічує кілька століть, відколи із Нового світу разом із скарбами до старої Європи прибуло і листя тютюну. Спочатку, до нього ставилися позитивно, і навіть приписували в якості ліків від головного болю, але з часом люди побачили його шкідливу дію. 

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!..
Т. Шевченко

Кожного року, 9 листопада, відзначається свято розвитку державної мови та нашої культури. Його було засновано у 1997 згідно указу президента. Цього дня усі пишуть диктант єдності, а також проводиться конкурс ім Петра Яцика.

З офіційних сторінок історії знаємо, що саме Нестор Літописець став першим, хто почав вести письмово записи про наше минуле. Цим і увійшов в історію не лише як літописець, але й як річище всесвітньої історії. Але тут слід згадати ще одну важливу для нашої мови річ. А саме – діяльність Кирила і Методія. Ці два великих слов’янських світила дали нашим далеким пращурам окремий, ні з чим не пов’язаний алфавіт. Саме це і стало поштовхом до розвитку нашої мови. І хоча сама місія цих двох великих людей сьогодні мало згадується – однак, саме вона поклала початок нашій окремішності на відміну від інших народів, котрі були змушені довгий час користуватися не зрозумілою для них латиною.

Нині Діва стоїть в храмі і ликами святих невидимо молиться за нас Богу.

Ангели з архієреями поклоняються, апостоли з пророками тріумфують:

бо про нас молить Богородиця Предвічного Бога.

Кондак глас 3.

Кожного року 14 жовтня східні християни святкують празднецтво Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

13 жовтня 2020 р., у переддень великого християнського празника, у бібліотеці-філії №11  (с. Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася духовна хвилинка «Покров – одне з найбільших свят».

За легендою у цей день військо русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь, маючи намір захопити. Мешканці у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І от, Богородиця, за оповідями, з’явилася перед людьми та вкрила їх своїм омофором.

“Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто .знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”

Іван Франко

Багато хто з нас ще зі шкільної парти пригадує собі такі твори як: «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля», «Сава Чалий». На уроках української літератури нам не одноразово називали ім’я корифея українського театру – Івана Карпенка-Карого. Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру. Але яким же був насправді цей визначний культурний діяч ХІХ ст. ? І що ми про нього знаємо?

Згадуючи пам’ять про цю велику творчу особистість, Івана Карпенка-Карого і з нагоди 175 річчя з дня його народження, 29 вересня у бібліотеці-філії №11(с. Угорники) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулася літературний портрет «Сміх крізь сльози».

Справжнє його ім’я – Іван Тобілевич. Цікавим фактом є його псевдонім, котрий був створений як поєднання батькового імені Карпо і прізвища літературного персонажа Гната Карого із п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».