Зима – це чарівна пора року, щедра на свята й добрі традиції. Вона часто приносить нам сніг, мороз, і особливу атмосферу радості та очікування дива.  В бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин вул Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради також  очікують Різдва: прикрашають приміщення бібліотеки, проводять заходи, запрошують  дітей на майстер-класи, розповідають про українські  звичаї та традиції, бо зима святами щедра.       

 Одне за одним приходять до нас улюблені зимові свята:

• День Святого Миколая нагадує нам про доброту й милосердя.
• Свята вечеря та Різдво Христове об’єднує родини за святковим столом, вчить шанувати традиції, обряди та пам’ятати про духовні цінності.
• Після Різдва настає Новий рік і свято Василія Великого. Його святкують зі щедрою кутею, засіванням зерном, щедрівками та колядками, встановленням дідуха. Люди загадують бажання, надіються, що новий рік принесе добрі зміни. 
• Зимові свята завершуються  Водохрещем. Воно символізує очищення й оновлення. Освячена вода вважається цілющою, а сам день нагадує про силу віри та духовну чистоту.
•  Завершує цикл зимових свят Стрітення Господнє, що відзначається на 40-й день після Різдва і  знаменує зустріч Старого і Нового Завітів та прихід Месії. 

В кінці заходу діти виявили бажання власноруч виготовити символ Нового 2026 року. Цим символом буде Червоний Вогняний кінь, який уособлює потужну енергію, швидкість, силу духу, пристрасть, незалежність та прагнення до свободи. Виготовлення коника кропітка робота, але при допомозі бібліотекарки та помічників діти справилися. 

Вироби вдалися настільки гарними, що їх можна дарувати рідним, друзям, а також прикрашати ними свої домівки.

“Гори підносять душу, бо в їх величі живе
 нескінченність”      (Ліна Костенко).

  11 грудня відзначають Міжнародний день гір, встановлений за рішенням 57-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у січні 2003 року. Міжнародний день гір – це можливість підвищити обізнаність людей про важливість гірських екосистем, адже гори є ключовими для нашого життя та засобів для існування. Вони займають близько однієї чверті поверхні планети –  це заповідник для багатьох унікальних видів рослин і тварин, джерело води усіх основних річок Землі.

З нагоди цього дня бібліотека-філія №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела екомандрівку “Гори кличуть”. Бібліотекарка розповіла дітям як і коли утворилися гори, які гори найвищі в світі,  до якої висоти можуть рости гори, а також присутні на заході дізналися, як і коли утворилися Українські Карпати.

  Саме наші Карпатські гори сформувалися мільйони років тому. Спочатку на їхньому місці було море, на дні якого накопичувалися породи. Потім земні породи почали тиснути одна на одну, і дно моря піднялося догори, утворивши гори. Згодом вітер, дощі й льодовики надали Карпатам сучасного вигляду. Карпати й досі повільно ростуть – вони продовжують змінюватися.

 Українські Карпати – це не лише величні гори, а й справжній скарб стародавніх міфів і легенд, ці місця оповиті таємницями, які передавалися з покоління в покоління і збереглися дотепер. Карпатські легенди присутні в літературі: збірках українських народних казок, збірках легенд та переказів про гуцулів, фольклористичних виданнях, в творах Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Степана Пушика. Ці книжки є в нашій бібліотеці, прочитавши їх, ви відчуєте міць гір, пройдетеся гірськими стежками, повірите в непередбачуване.  “Гори – це книга природи, написана небом і землею” (О. Теліга)

  Щорічно 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Цей день встановлено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1992 році, щоб привернути увагу до проблем людей з особливими потребами, до захисту їхніх прав, гідності і благополуччя. Всім нам нелегко в сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше за нас. І ми зобов’язані підтримати їх, допомогти їм, покращити їхнє життя. 

  З нагоди цього дня  бібліотека-філія №13 (с. Хриплин вул.Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела огляд добірки книг для дорослих та дітей, що розповідають про важкі моменти у житті різних людей, про те, як суспільство сприймає (або не сприймає) їх, й про те, як людина переживає ці важкі моменти свого життя, як долає перешкоди. Про людей з особливими потребами розповідають в своїх творах багато сучасних авторів таких як:

• Акерлі І. ”Ларс LOL”;
• Аудгільд Сульберг “Хто проти суперкрутих”;
• Гюго В. “Собор Паризької Богоматері”;
• Грін Д. “Провина зірок”;
• Кіз Д. “Квіти для Елджернона”;
• Корній Д. “Гонихмарник”;
• Матіос М. “Солодка Даруся” та “Мама Маріца – дружина Христофора Колумба”;
• Трилогія Джоджо Мойєс “До зустрічі з тобою”; 
• Трилогія Тома Флетчера “Різдвозавр” та інші.

Багато літературних творів, де так чи інакше задіяні люди з інвалідністю, є дуже тяжкими за сюжетом і не завжди мають казковий фінал. Такими книгами автор відповідає на питання, дає поради, а також психологічну підтримку. Така література потрібна, щоб розбудити суспільство, щоб читачі зрозуміли: герої літературних творів такі ж люди, зі своїми перемогами і поразками, талантами, чеснотами та недоліками. Вони живуть поруч з нами, потребують уваги та тактовності, піклування та поваги – і книга може стати засобом реабілітації як людини з особливими потребами, так і суспільства у цілому.

 Видатному  прозаїку сучасності, лауреатові Національної премії України імені Тараса Шевченка, премії родини Антоновичів, премій імені А. Головка та  М .Горького, багаторічному редакторові часопису “Дзвін” Романові Федоріву виповнилося б цього року 95 літ. З нагоди ювілею письменника бібліотека-філія №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в.) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела захід “Стожильним коренем проріс у рідну землю”. Та цей ювілей відзначатимемо без нього. У 2001 році раптово обірвалося його многотрудне життя.  Цей білий світ покинув великий митець. Він залишив неоціненний скарб своїх думок, тривог, сподівань і надій.  У Романа Федоріва вони втілилися у широко знані літературні полотна: “Отчий світильник”, трилогії “Кам’яне поле” та “Плуг у борозні”, “Чорна свіча від Їлени”, “Палиця для прокажених”, роман “Єрусалим на горах” та інші. Усього літературна спадщина складає понад 60 томів української  класики, забороненої в часи тоталітарного режиму.

 Проза Федоріва написана на історичних сюжетах, відзначається глибоким психологізмом та фольклорно-міфологічною формою осмислення минулого України. Твори письменника допомагають читачеві пізнати минуле, зрозуміти українську ідентичність, коріння, зв’язок поколінь, що особливо важливо для культурного відродження та пам’яті народу.  Його праці потребують особливої уваги, їх треба читати уважно, шанобливо, поволі вчитуючись і вдумуючись у фрази, слова, за якими криється сутність правди життя.

  В історії українського народу є багато трагічних періодів, які примушують стискатися людські серця. Однією з таких болючих сторінок був Голодомор 1932 – 1933 років. Не було ні війни, ні посухи, а була тільки зла воля наших ворогів. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могили – старих і молодих, дітей і ненароджених… Це був найстрашніший голодомор ХХ століття, справжня національна катастрофа. Голод став зброєю масового знищення українського народу. Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідки цього геноциду будемо відчувати ще довго.

Вшановуючи пам’ять жертв голодоморів,  бібліотека-філія №13  (с. Хриплин вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  провела захід “Голодомор – наша печаль і скорбота”.  В бібліотеці розгорнута книжкова виставка “Холодний подих згаслої свічі”, а також презентована нова книга Марії Правди “Там, де тече Ятрань”. Ця книжка – данина пам’яті тим, хто не зміг пережити один із найстрашніших радянських злочинів, а також – це історія про людяність, згуртованість і диво, які допомогли українцям вижити у голодні часи.  Сьогодні пам’ять про Голодомор є не лише даниною тим, хто загинув, а й важливим застереженням про небезпеку диктатури безконтрольної влади. Вшановуючи жертв, ми стверджуємо право кожного народу на свободу, гідність і життя.