10 червня 2026 року Василю Шкляру, одному з найвідоміших сучасних українських письменників, виповнюється 75 років. З нагоди ювілею письменника в  бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід “Йому болить за Україну: Василь Шкляр”. 

Письменник – уродженець мальовничої Черкащини, навчався в Київському Національному університеті ім. Т. Шевченка, згодом в Єреванському університеті, де репрезинтував українське письменство.

Друкувати свої твори почав ще школярем, з 1967 року: “Перший сніг”, “Живиця”, “Черешня в житі”, “Шовкова нитка”… дальше були романи.  “Праліс”, “Ностальгія”, “Ключ” (роман-бестселер, що зробив автора знаменитим), “Елементал”, “Кров кажана”,  “Маруся”, “Чорне сонце”, “Характерник” та інші. 

Василь Шкляр також автор роману “Чорний ворон”, який приніс йому широку славу та найпрестижніші літературні нагороди. Саме за цей твір в 2011 році авторові було присуджено Шевченківську премію.

В творах письменника є внутрішня сила, що йде не з фантазії, а з болю і досвіду нації. Він пише так, ніби поруч з ним завжди ходить тінь предка, що пережив Сибір, розстріли, вирвану мову, і все ж залишився українцем.

Василь Шкляр –  гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів. В нашій бібліотеці розгорнута книжкова виставка на якій представлені твори письменника, що є у фонді бібліотеки.

Запрошуємо всіх бажаючих до читання, бо ці книги вартують того – тут пульсує правдива історія, якої довго не наважувались вимовляти вголос.

   Літо-літечко прийшло, із  собою  літні канікули принесло. Яка радість для дітей і батьків! Не треба зранку вставати, уроки робити – можна розслабитись: піти на річку з друзями, сходити в бібліотеку, почитати цікаву книжку. А сьогодні в бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради ще й цікавий захід “Оповідки про мурах”.

Бібліотекарка розповіла багато цікавих фактів про цих дивовижних і корисних комах. Діти дізналися, що мурахи – це маленькі, але надзвичайно сильні й розумні створіння. Вони живуть у великих спільнотах, де кожен знає свою роль – одні шукають їжу, інші будують мурашники, а треті захищають свій народ.

Їх називають “ санітарами лісу” за те, що вони знищують шкідливих комах і розпушують грунт, а ще вони є справжніми рекордсменами, які можуть підняти вагу, що у 50 разів перевищує власну. Ці комахи існують на Землі вже понад 100 мільйонів років і розселені майже по всіх куточках світу. 

 Діти дивилися відео про мурах, а також читали оповідання Василя Сухомлинського “Куди поспішали мурашки”. Грали настільні ігри та малювали – весело проводили час. Канікули тільки розпочалися, і багато цікавих заходів в бібліотеці ще попереду.

   13 травня щорічно у світі відзначають свято, яке приурочене маленькій весняній квіточці – кульбабі. Ця рослина символізує прихід весни, життєву силу, радість та енергію сонця. Кульбаба настільки є поширена в світі, що навіть заслужено отримала своє свято. Це багаторічна трав’яниста рослина, що відноситься до роду Кульбаба. Вона вирізняється жовтими суцвіттями-кошиками та білими парашутиками-плодами, які стрімко поширюються.

З нагоди Дня кульбаби бібліотека-філія №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в ) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела екопрогулянку “З сонечком кульбабки схожі, такі ніжні і пригожі”.

Діти, які прийшли на захід дізналися багато корисної інформації про цю цілющу культуру, про її застосування в медицині, косметиці та харчовій промисловості. Вона є цінним медоносом, потужним пилконосом, кожна квітка має до 200 насінин-парашутиків, які можуть розлітатися на кілька кілометрів.

Діти читали легенди, дивилися фільм-казку про кульбабу, працювали над розмальовками сонячної квітки, збирали квіти кульбабки та плели з неї віночки. 

А на завершення заходу, бібліотекарка ознайомила дітей з книгами українських авторів, в яких розповідається про чудові квіти кульбаби. 

 У травні, коли буяє навкруги весна, дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітерець приносить нам прекрасне свято найдорожчих людей на світі – свято наших Матерів. Мама… Матуся… Матінка!  Скільки любові і тепла в цих магічних словах. Вона корінь життя, берегиня і хранителька роду людського, вона квітка від якої не хочеться відводити очей. ЇЇ лагідна рука завжди залишається в нашій долоні, її колискові пісні супроводжують нас до самої вічності.

В переддень свята Матері, бібліотекарка бібліотеки-філії №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в  )Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради запросила першокласників Хриплинської гімназії на чудовий майстер-клас, де діти власними руками виготовляли вітальні листівки своїм найдорожчим матерям. Трішки творчості, любові, та натхнення – і звичайний кольоровий папір в руках дітей перетворювався в гарний привабливий виріб. І вже 10 травня, на святі, діти привітають своїх матерів віршами, піснями та чудовими поробками, в яких вклали любов та часточку рідної душі.              

Діти, бережіть своїх матерів, допомагайте їм, говоріть теплі та лагідні слова. Навіть маленька допомога чи дякую зробить маму щасливою. Найкращий подарунок для мами – це любов, увага і добре серце її дітей.

13 квітня 2026 року минуло 120 років від дня народження української дитячої письменниці, щирого друга дітей – Оксани Іваненко.  Авторка багатьох книг: літературних казок, реалістичних оповідань і повістей, бібліографічних романів про життя і творчість класиків української літератури.

З нагоди ювілею письменниці в бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід “Неповторна казкарка Оксана Іваненко”.

Бібліотекарка розповіла дітям про батьків письменниці, про сприятливу атмосферу в домі, в якому виросла майбутня письменниця і про любов до книги з дитинства і мрію стати вчителькою.

Книги Оксани Іваненко відомі як дітям так і дорослим: казки про дітей, про цікаві та повчальні пригоди мешканців лісу, про незвичайного лікаря, що лікував брехунів, боягузів, лінивців. За допомогою казки письменниця прищеплювала маленьким читачам любов до природи, до рідної землі, прагнення зберегти чисте довкілля для майбутніх поколінь.   З 16 років Оксана Дмитрівна працювала вихователькою дошкільного дитячого будинку і писала для своїх вихованців казки, вірші, оповідання, п’єси, бо художньої літератури на той час бракувало. Вона також працювала в редакції дитячого журналу “Барвінок”.

Близько сімдесяти років працювала письменниця на літературній ниві. Уже давно виросли читачі її перших казок та оповідань. на зміну їм прийшли молодші покоління, які так само щиро захоплюються книжками письменниці.