1 жовтня українці відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці – одне з найшанованіших у християнській традиції. Цього ж дня відзначають День українського козацтва, День захисників і захисниць України та річницю створення Української Повстанської Армії (УПА). З нагоди цього свята бібліотека-філія №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела захід “Під омофором Божої Матері”.

Витоки свята Покрови сягають Х століття. За переказами, у 910 році під час нападу сарацинів на Константинополь мешканці міста сховалися у храмі. Там вони щиро молилися про порятунок, і Пресвята Богородиця з’явилася людям, вкривши їх своїм омофором, як знаком захисту. Оскільки Київська Русь прийняла християнство з Константинополя, відповідно і ми перейняли  це свято.  Пресвята Богородиця стала покровителькою усієї України.  До Діви Марії звертаються жінки у молитвах про найпотаємніше, з нею звіряються у найсокровенніших думках і мріях, просять її про заступництво, про молитви перед Господом. 

Пресвята Богородиця стала покровителькою українського козацтва. Її образ був особливо шанований.  Головним храмом на Січі завжди була церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. У часи Української революції 1917-1921 років борці за українську державність, також шанували образ Пресвятої Богородиці, як своєї заступниці. Бійці УПА, продовжуючи державну традицію УНР,  перейняли звичай глибоко шанувати образ Покрови.

  Сучасні захисники України, як і їхні попередники, теж звертаються  з молитвою до Пресвятої Богородиці щоб вона була з нами у цій боротьбі, щоб покрила нас своїм Пресвятим Покровом і повела Україну до світлого майбутнього.

Відповідальна за захід Бабій О.

    28.09.2025 року в бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід приурочений Дню пам’яті жертв Бабиного Яру. Бабин Яр  –  один з найбільших ярів на території Києва. Він став  трагічним місцем масового геноциду часів Другої світової війни. 

Це місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних і військовополонених громадян, розстріляних фашистами у 1941-1943 роках. Серед них євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, пацієнти психіатричної лікарні. Жертвами розтрілів стали люди за свою етнічну приналежність, а також за політичну та партизанську активність. Розстріли в окупованому нацистами  Києві почалися в Бабиному Яру.

29 вересня 1941 року. Тоді за два дні було вбито більше як 33 тисячі євреїв (не рахуючи дітей до 3-х років, яких розстрілювали, але не рахували). Також були розстріляні німцями 752 пацієнти психіатричної лікарні. В 1943 році, відступаючи з Києва, нацисти знищили частину доказів масових злочинів: відкопували і спалювали трупи, а попіл розвіювали околицями Бабиного Яру. На сьогодні в Бабиному Яру встановлено 25 пам’ятників –  серед них пам’ятник цивільним та військовим, полоненим солдатам і офіцерам радянської армії, пам’ятник розстріляним євреям у вигляді менори та дерев’яний хрест у пам’ять про 621 розстріляного члена ОУН.

Сьогодні Україна переживає велику трагедію  і проходить через  важкі випробування. З першого дня віроломного нападу на Україну російські воєнні злочинці вбивають наших дітей, атакують лікарні, дитбудинки, цивільні райони, розстрілюють, катують і гвалтують людей. 

Ми ніколи не повинні забути ці жахіття  – про це має знати весь світ.

Відповідальна за захід Бабій О.

“Ходить гарбуз по городу, питається свого роду:
– Ой, чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?”

А родина у гарбуза дійсно велика: гарна диня-господиня, сини, дочки – огірочки, і сестриця – морковиця, бараболя і квасоля, кавуни і буряки – гарбузові свояки.  Та самий головний у цій корисній родині – пан Гарбуз – помаранчевий король осені, який і “розпочав” природничу мандрівку в  бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради.

Дивний, славний, наш гарбуз…  Впродовж тисячоліть він служить людям і не всі знають, що гарбуз іноземець, бо його насіння було знайдено ще при розкопках перуанських гробниць. Звідти гарбуз потрапив до Єгипту та Китаю, а після відкриття Америки з диво-ягодою познайомилися і європейці. В Україну гарбуз потрапив на початку ХVI століття і зайняв своє почесне місце у народній медицині, кухні, обрядовості та фольклорі. Із розповіді бібліотекарки діти дізналися, що гарбуз – це справжня аптека в мініатюрі. Він працює на здоров’я людини практично без відходів. У ньому до 15% цукру, є крохмаль, калій, натрій, кальцій, магній, фосфор, залізо, мідь, кобальт. У ньому велика кількість каротину, в м’якоті багато вітаміну D, що сповільнюють старість. Смачне,  корисне і вітамінне насіння гарбуза. З гарбуза також можна приготувати велику кількість різноманітних, поживних і смачних страв.

Присутні на заході почерпнули багато цікавої інформації про чудового помічника людини  – гарбуза, а для дітей був організований майстер-клас на якому діти своїми руками виготовляли та прикрашали жовтогарячі гарбузики. Дитячі саморобки  вийшли гарні, яскраві та оригінальні, ними можна прикрасити оселю або подарувати друзям. 

Ось такий в нас пан Гарбуз – справжній скарб осені.

Відповідальна за захід Бабій О.

   Опанас Заливаха – український живописець, графік, скульптор, кераміст, шістдесятник, політв’язень, близький друг Алли Горської, Чорновола і Світличного. Його називають митцем світового рівня, життєвий і творчий шлях якого сповнений драматизму, постійної душевної напруги, неспокою, тривоги .Йому довелося пройти через Голод, репресії, забуття, зраду. 

 Народився Опанас Заливаха 26 листопада 1925 року в селі Гусинці на Харківщині, але виростав і прожив довгі роки на чужині. Ще був дитиною, коли родина, тікаючи від голоду, перебралася на Далекий Схід.

Малярства навчався в художній школі та Ленінградському державному інституті живопису. В 1960 році митець переїжджає в Україну і швидко  здобуває славу самобутнього, глибоко національного митця. Однак його твори “сполошили” комуністичну цензуру, в них влада побачила бунтарство та дух непокори. І не забарилося покарання – п’ять років суворого режиму в мордовських таборах. Проте заслання не зламало в душі художника любов до України, а ще дужче наснажувало його творчість, додавало віри в перемогу.

 У 1995 році Опанас Заливаха отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за твори останніх років.  З нагоди 100-річчя від дня народження митця в бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід “Яскравий митець Опанас Заливаха”.

До уваги відвідувачів бібліотеки була також представлена викладка книг та альбомів з картинами художника Опанаса Заливахи.  А ще більше його картин (125 робіт з 22 колекцій )  можна побачити у виставковому залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Всі бажаючі мають змогу насолодитись творами художника.

Якщо придивитись до творчості Опанаса Заливахи – то побачимо образ України, образ жінки-матері, образ Тараса Шевченка, Лесі Українки, образ червоної калини та соняшника. Все те, що митець пережив, те й відтворив у своїх роботах.

Відповідальна за захід Бабій О.

29 серпня – День пам’яті  захисників України, які загинули за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя щоб відстояти рідну землю. День пам’яті встановлено на згадку про Іловайську трагедію 2014 року, коли під час виходу з оточення загинули сотні українських воїнів. Їхній шлях пролягав через соняшникові поля, тому  символом цього пам’ятного дня є  саме ця квітка.

Соняшник є особливою та шанованою рослиною в Україні. Він здавна є уособленням Сонця і світла, а з 2014 року став символом скорботи за загиблими українськими героями.

Вшановуючи пам’ять захисників України, які віддали своє життя в боротьбі за нашу незалежність, бібліотека-філія №13 (с.Хриплин,вул Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела патріотичну годину “Щоб нація могла жити, мусять кращі сини її боронити”. Бібліотекарка ознайомила користувачів з виданнями-спогадами про загиблих українських воїнів, а також розповіла присутнім про історію започаткування дня пам’яті і чому саме сонях став символом цієї дати. 

А також для дітей був організований майстер-клас “Соняхи нашої пам’яті”. Для роботи знадобився кольоровий  папір, ножиці, клей та трепетне бажання вшанувати пам’ять загиблих захисників.  Нехай цей день стане нашою молитвою за Героїв, які віддали життя за свободу і мирне українське небо.

Відповідальна за захід Бабій О.