“Я була малою горда,
– Щоб не плакать, я сміялась”
                           (Л.Українка)

    25 лютого 1871 року народилася видатна українська письменниця, перекладачка, громадська і культурна діячка – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Її ім’я увійшло у свідомість поколінь як символ мужності і стійкості, її творчість стала унікальним явищем. Талант поетеси проявився в різноманітних жанрах: ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці, багато вона працювала в царині фольклористики. І якої б теми не торкалося перо Лесі Українки – вона перетворювала її на дорогоцінні літературні перли.

   Кожному народові Бог дав землю – її називають Батьківщиною, дав також і мову, про яку кажуть – рідна. Її передавали з покоління в покоління і берегли, як найцінніший скарб. Живучи на своїй землі протягом довгих століть і тисячоліть, народ немовби зростався з нею. 

    Протягом багатьох століть люди прагнуть розгадати таємниці Всесвіту, зокрема морів та океанів. Ті, кому доводилося спускатися у підводне царство, були вражені його чарівною красою та вигадливим виглядом. Там усе незвичайне: – дивовижні риби, казкової краси водорості, істоти, яких інколи важко відрізнити від рослин.

   29 січня 2024 року в Україні відзначають 106 річницю бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. Бій під Крутами – це героїчна і водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення права жити на власній землі та свого обов’язку – боронити її. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих  людей – найкращих представників українського студентства. 

“Україно! Україно… Серце моє! Ненько!
як згадаю твою долю, заплаче серденько…”
                                                (Тарас Шевченко)

  В історії незалежної України особливе місце займає День 22 січня 1919 року, коли всі українські землі об’єдналися в єдину українську державу. “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України…”– йшлося у зачитаному у центрі столиці універсалі.