“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування”
(П. Мирний)

Багато  століть українська мова постійно зазнавала  утисків з боку імперій. З українських словниць зникали слова, замінюючи іншими відповідниками. Знищували правопис, вбивали українських мовознавців та літераторів. Але наша мова жива і розвивається. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тому у вихованні молодого покоління перед вчителями рідної мови постає важливе завдання: прищепити любов до рідної мови, щоб рідне слово  жило, трепетало, грало всіма барвами й відтінками в душі молодої людини.

Відзначаючи Міжнародний день рідної мови, працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 22 лютого підготували бібліодайджест “О, мово, рідна, будь повік жива”. У відеоперегляді бібліотекарі пропонують книги з української мови і вчителям для викладання, і дітям для її вивчення. Для розвою рідної мови потрібно дослухатись до порад М. Рильського : 

“…Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде”.

День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України. Це – день жалоби, оскільки він пов’язаний із загибеллю громадян під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України.

19 лютого бібліотекарі краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради спільно з працівниками МЦБС та вихователями Івано-Франківського спортивного ліцею Фущич У., Владикою О. провели акцію “Запали свічку пам’яті”.  Розпочали акцію   панахидою, яку відправили отці Храму Царя Христа УГКЦ о. Климентій ЧСВВ та о. Павло ЧСВВ. Зі словами подяки виступив тато наймолодшого Героя Небесної Сотні Ігор Гурик. Пам’ять про Героїв Небесної Сотні має бути живою пам’яттю, сприяти вихованню громадської відповідальності кожного українця за  наше майбутнє.

“До збруї! До збруї стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!”
( Василь Вишиваний )

Заради України Василь Вишиваний пішов із батьківської домівки, розірвав зв’язки з родиною, аристократичними колами Європи, віддав свої молоді роки, високе становище, титули, кошти і, зрештою, заплатив життям для її розбудови. Вільгельм фон Габсбург, на жаль, в Україні ще залишається поза увагою. Його ім’я мало відоме українському суспільству, а статті, що з’являються в пресі чи наукових виданнях, не відповідають суспільному значенню цієї непересічної постаті українських національно-визвольних змагань. 

Відзначаючи 130-ти річчя від дня народження Вільгельма фон Габсбурга – Василя Вишиваного, вшановуючи пам’ять про його щиру любов та відданість українському народу, його участь у  боротьбі за нашу державність, 10 лютого працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, провели репортаж з книжкової полиці “Австрієць з українською душею”. На ній були представлені:

• Кучабський В., Безручко М. Історія січових стрільців 1917-1919 рр.: воєнно-історичний нарис – К., 2021.
• Парипа.О., Парипа П. Великі українці без масок: оповідки про життя славетних, видатних, знаменитих і відомих людей Землі Української. – Івано-Франківськ, 2017.
• Юсип Д. Засурмили сурми, труби: художньо-документальні студії…- Івано-Франківськ, 2014 та інші.  

Він до кінця життя вважав себе українцем і закінчив своє славне життя у золотоверхому Києві, але, на жаль, як арештант, якого радянська влада звинуватила у співпраці з ОУН і західними розвідками. Помер 18 серпня 1948 р. у в’язничній лікарні і похований на Лук’янівському цвинтарі, але місце його останнього прихистку залишається невідомим.

Василь Андрусяк (псевдо “Грегіт”, “Різун”, “Різьбяр”, “Чорний”, “Коваль”) – командир сотні УНС “Змії”(листопад 1943 р.) курінний куреня “Скажені” (початок 1944 р.), керівник бою на горі Лопата з німцями (9 липня 1944), командир Станиславівського ТВ – 22 “Чорний ліс” (25.04.1945 – 24.02.1946), полковник УПА (посмертно). Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го кл. та Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.

Вшановуючи пам’ять полковника УПА, визначного діяча визвольного руху Василя Андрусяка, працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 13 січня  провели засідання клубу краєзнавців “Командир Чорного лісу”, до 110-ої річниці від дня народження. На засідання бібліотекарі запросили історика, наукового консультанта театр-студії “Жива історія” Петра Ганцюка, який розповів про військовий талант, лідерські якості, героїчний супротив нацистським та радянським окупантам патріота і легендарного борця за волю України – Василя Андрусяка. До розповіді долучилась керівниця театр-студії Жива історія“ Тетяна Зарецька, яка поділилась враженнями про спогади дружини і товаришки командира УПА – Євгенії Андрусяк. Книга  її спогадів  вийшла у видавництві “Лілея НВ”, 2002 році у серії “Наші партизани”. 

Миколай Чарнецький — наш український чудотворець. Взірцевий аскет, невтомний трудівник на Христовій ниві,  правдомовний і справедливий, простий і щирий навіть перед обличчям лукавого і підступного ворога, смиренний і богобоязливий у ставленні до Бога. Його не зламали ні тортури допитів, ні суворість життя у таборах, ні зрада побратимів. Вміння милосердно, по Христовому прощати своїм кривдникам — таким є світло його зорі в небозводі Божого Царства . 

Вшановуючи пам’ять блаженного священномученика Миколая Чарнецького, працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 16 грудня провели годину духовності “Тиха святість Миколая Чарнецького” . Бібліотекарі  ознайомили присутніх з життєвими шляхами єпископа, його працю на апостольській ниві та сходження на Голгофу. Від часу поховання владики на Кульпарківському цвинтарі у Львові до його могили не припинялося паломництво вірних, за своєю вірою християни оздоровлювалися від тяжких, невиліковних недуг. Після ліквідації Кульпарківського кладовища в листопаді 1969 р., тіло єпископа було перенесене на Личаківський цвинтар. Після візиту Святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну в червні 2001 р. слугу Божого Єпископа Миколая Чарнецького та інших 27 мучеників УГКЦ проголошено блаженними.