3 лютого 1864 року у містечку Сорочинці, Миргородського повіту, Полтавської губернії народився Володимир Іванович Самійленко – поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач, перфектний філолог, земляк Івана Котляревського, а ближче Миколи Гоголя. Якийсь час перебував у гуртку “Літературна громада”, створеному Лесею Українкою. Зблизився з І. Франком, Л. Глібовим, Б. Грінченком, М. Коцюбинським.

І от, у день народження цього великого поета, у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради була підготовлена бліц-інформація «Володимир Самійленко: письменник, чиєї внутрішньої біографії не знає ніхто».

Художника Гюстава Доре, який вважав за краще стиль романізму, заслужено називають видатним живописцем, який створив не одну сотню гравюр і малюнків для релігійних книг. Можливо, він є найвідоміший ілюстратор за всю історію друкування книг. 

Народився Поль Гюстав Доре 6 січня 1832 в Страсбурзі, в сім’ї будівельника мостів. З самого раннього дитинства вражав усіх своєю майстерністю малюнка. Наприклад, в десятирічному віці виконав ілюстрації до «Божественної комедії» Данте. В 1847 році разом з матір’ю переїжджає в Париж, де Гюстава відправляють в ліцей Шарлеман. Хоча Дорі прагнув слави і визнання, про особисте життя вважав за краще змовчувати. Він єдиний раз зобразив портрет дружини, який згодом побачив світ. Найбільш продуктивними в творчості Доре стали 1860-і. В 1850-1860-ті – ілюструє твори Байрона, “Бешкетні розповіді” Бальзака, “Пекло” та “Рай” Данте, казки Шарля Перро, “Пригоди барона Мюнхгаузена” та “Дон Кіхота“, “Історія Святої Русі”, “Гаргантюа та Пантагрюєль”, альбом літографій “Паризький звіринець”. А вже у 1867 році в Лондоні була проведена виставка витворів французького художника.

“Ми насолоджувалися красою українського слова, яке… грало, співало, бриніло, лилося зі
сторінок незабутньої тієї книги”

(«Соняшні кларнети»)
(М. Бажан).

24.01.2021 р. з нагоди 130 – річчя від дня народження Павла Григоровича Тичини у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулася ювілейна виставка «Співець єдиної родини».

Молодий Тичина подарував Україні соковиту яскраву поезію, просякнуту символізмом, музикою та світлом. Саме таким ми його і пам’ятаємо – неймовірно талановитим, оптимістичним, спрямованим в майбутнє.
Цікавими фактами з життя великого поета є:

• Багато хто не знає, але Павло Тичина мав задатки художника, і в зрілому віці часто шкодував, що не пішов тим шляхом;
• Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем;
• Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу;
• Був одним з 13-ти дітей у дяка Григорія Тичини;
• Був співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі;
• Лідія Папарук та Павло Тичина побралися аж 1939 року, коли Тичині було 48, хоча до цього довгий час спілкувалися;
• У 1921 році Павло Тичина навіть був вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу
  бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка.

Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, 

Троїчне явилося поклоніння: 

бо Родителя голос свідчив Тобі, 

возлюбленим Сином Тебе називаючи;

 і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.

 Явився Ти, Христе Боже,

і світ просвітив, слава Тобі.

Тропар 

Сьогодні 19 січня у бібліотеки-філії №11 (с. Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було підготовлено народознавчу хвилинку «Водохреща морозцем йде з легеньким вітерцем»

Сьогодні східні християнські спільноти спогадують одну біблійну подію – Богоявлення. Саме сьогодні, згідно біблійних текстів прийняв хрещення Ісус від Івана, перед тим як відлучитися в пустелю на сорокаденний піст. 

18 січня 1864 року народився видатний український  живописець, письменник і графік, батько композитора Михайла Їжакевича – Іван Сидорович Їжакевич. Його батьки були бідними селянами, тож не мали жодної змоги дати хоч якусь освіту своїм дітям. Іван самостійно навчився читати та писати. А у 12-тирічному віці батьки відправили його в Київ, де дядько-псаломщик влаштував малого служити до архієрея. З часом він вступив до іконописної школи, де навчався до 1882 року. Пізніше потрапив до художньої школи Миколи Мурашка. Під час навчання за пропозицією Врубеля і Прахова, з 1883 року брав участь у реставрації фресок XII століття в Кирилівському монастирі. Та уже на початку 1884 року їде до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв.