23 квітня 2025 року виповнюється 105 років від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника — видатного українського письменника, прозаїка та поета, лауреата Шевченківської премії 1963 року за роман «Вир».​ 📖 Григорій Тютюнник народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. З 1938 року навчався в Харківському університеті, але його навчання перервала Друга світова війна. Після війни працював педагогом, а також співробітником львівського журналу «Жовтень». Письменницьку діяльність розпочав у 1937 році з публікацій віршів. ✍️ Творчий доробок Григорія Тютюнника включає:
Збірку оповідань «Зорані межі» (1950)
Повість «Хмарка сонця не заступить» (1957)
Роман «Вир» (1960)
є епічним полотном, яке порушує важливі питання людського буття та відображає індивідуальність персонажів, відмовляючись від схематизованого зображення людини. 🕊️ Григорій Тютюнник помер 29 серпня 1961 року у Львові і похований на Личаківському цвинтарі. Його творчість залишає глибокий слід в українській літературі, відображаючи багатство душі та глибину людських переживань.  Тютюнник мав «талант людяності», який поєднував у собі вроджену доброту та вистраждану мудрість.​Його твори продовжують надихати читачів та залишаються важливою частиною української культурної спадщини.

Ранок, мов тиха пісня весни, розливається над Землею. Залишки нічної прохолоди ще зберігаються в повітрі, де в повільному танці кружляє остання сніжинка — ніжна, тендітна, мов подих зими, що не хоче йти. Вона сідає на край розквітлого пелюстка, де вже тремтить капелька води — чиста, прозора, як пам’ять про джерело. Квіти прокидаються. Кожна — немов усмішка планети, як подяка за промінь сонця, що лагідно торкається землі. Сонце ще низьке, але вже тепле, воно розливає золотий мед по траві, де з кожним ранковим подихом оживає життя. Пташки щебечуть у гіллі, і раптом один голуб здіймається в небо. Його крила — мов білі рядки молитви за мир і гармонію. З висоти він бачить усе: поля, ліси, річки, що блищать стрічками між пагорбами. Його політ — знак надії, що Земля ще має шанс. І вся природа — від сніжинки до сонячного проміння — шепоче одне: «Бережи мене». Це не просто день. Це мить усвідомлення, що ми — лише гості на цій прекрасній планеті. І наш дім — жива, дихаюча Земля.

Христос Воскрес!

Хай сповнює душу краса Великодня
І радість оселяться в серці сьогодні!
Хай милують око веснянії квіти,
І будуть щасливі дорослі та діти!

Христос Воскрес!

     Сьогодні наш світ святкує велике християнське свято, являється велика радість – Пасха! Родини ідуть до  Божого храму. Земля пробудилась, травинка зазеленіла, квіти пробились з-під снігу, щебечуть  пташата) о як мило… Б’ють  церковні дзвони!  Люди! Мир! Мир на небі! Просімо у Господа ласки, чуда! Страх і смуток скував нашу землю. «Подай, Господи, Слово Спасіння… Хай завітає краща доля України, нашої неньки… Хай процвітає любов Божа, як рожа, хай живі й здорові будуть  усі діти…) молимось до Матері Божої, Небесної неньки. Христос Воскрес! Свято, яке символізує відродження душі кожного християнина, пробудження його від сну гріховних пристрастей для вічного життя  в Бозі. На цю думку підштовхує нас не тільки вчення віри, але й сама природа, яка в цей час пробуджується  зі сну зими, скидає снігові окови, розквітає, втілюючи Божий задум про все живе! Вітаємо зі святом Великодня наших Воїнів-Захисників, всіх що стоять на позиціях перемоги добра над злом. Чекаємо з поверненням додому. Сім’я Вас чекає, дитина чекає тата, мати – сина, дружина – чоловіка. Щиро бажаємо Вам  вся наша бібліотечна сім’я: добра, здоров’я радості, благополуччя, миру і спокою в душі і країні, читайте добрі книги. Божого благословення!

Разом до Перемоги!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

День довкілля… Це не просто дата в календарі, це час, коли природа знову нагадує нам про себе, про те, як важливо піклуватися про те, що нас оточує. Від самого ранку небо мовчки спостерігає за світом, розкидаючи свої ніжні промені через гілки дерев, ніби простягаючи нам руку, запрошуючи до співпраці. Вітри, що колишуть листя, співають свою тишу, а земля, вбираючи вологу після дощу, здається, вдихає знову нове життя. Люди виходять на вулиці, наділені особливим почуттям. Вони збираються разом, щоб очистити парки від сміття, висадити дерева, привести до ладу береги річок. Вони ніби повертаються до самого початку — до елементарних істин, яких так часто забувають у повсякденній метушні. Маленькі діти, тримаючи у руках кольорові квіти, з захопленням розглядають кожен плід, кожну травинку, а дорослі, дивлячись на них, згадують про те, як важливо берегти цю красу для них, для майбутніх поколінь. І хоч на деяких вулицях міст ще залишаються плями від людської байдужості, кожен день все більше людей розуміють: кожен наш крок, кожне наше рішення впливає на планету, і ми повинні діяти. Це не просто свято, це заклик до дії, нагадування, що ми — частина цього величезного механізму, що зберігається тільки завдяки нашій увазі і турботі. День довкілля — це більше, ніж лише одне свято. Це щоденне нагадування, що без гармонії з природою не буде майбутнього.