19 лютого — день, коли серце кожного українця б’ється з особливою гордістю. Це день, коли ми вшановуємо символ, що уособлює не тільки історію нашої держави, але й її могутність, незалежність та непохитну волю. Державний герб України — тризуб — є не просто малюнком, він є живим відображенням глибоких традицій, боротьби та незламного духу українського народу. Тризуб, який височіє над нашими серцями, несе у собі пам’ять про величні держави минулого і обіцянки майбутнього. Його контури наче виточені віками, з’єднуючи минуле з сьогоденням. Кожен зубець, кожна вигнута лінія тризуба нагадують нам про вікову боротьбу за свободу і честь нашої нації, про ті непереможні сили, що відродили українську державність. Сьогодні, в цей день, ми згадуємо не лише про герб як державний символ, але й про те, скільки випробувань пройшла наша країна, аби він став частиною кожного українця. Це знак, який завжди буде нагадувати нам, що наша незалежність — це не випадковість, а результат боротьби, прагнення і мужності. З тризубом на грудях ми йдемо у світ, готові до будь-яких випробувань, бо цей герб несе на собі силу нашої ідентичності, зв’язок з предками та майбутнє, яке ми будуємо. 19 лютого — це нагода знову відчути єдність, згадати, хто ми є, і для чого живемо — заради гідності та свободи.

Вітаємо із Днем єднання! Бажаємо, щоб усі ми – українці, які вірять у перемогу та наближають її всіма силами – були здоровими, рішучими та вмотивованими! І нехай наша єдність дарує нам крила у найважчі часи! Вітаємо громадян наймужнішої країни світу! Бажаємо сил та відваги військовим, які саможертовно захищають українську незалежність, доброї вдачі та Божої допомоги медикам, волонтерам, рятувальникам та усім, хто ціною власного життя та здоров’я стоїть на сторожі спокою та миру. З Днем єднання! Разом – до перемоги!

Щорічно українці відзначають цей день як день пам’яті тих, хто виконував свій військовий обов’язок у локальних збройних конфліктах. Афганська війна – одна із найтрагічніших сторінок історії.  Вона залишила глибокі рани в душах і серцях тисяч людей. Вона забрала життя багатьох наших співвітчизників, залишивши матерям та дружинам безмежний біль. Цей конфлікт не можна забути, адже він став частиною нашої історії. 15 лютого – день пам’яті, коли ми згадуємо тих, хто віддав своє життя в Афганістані. Війна забрала молодих чоловіків, не даючи їм змоги здійснити свої мрії. Ця кривава війна стала важким випробуванням і трагедією для сотень тисяч людей. Пам’ять про них живе в кожному з нас. Ми повинні передавати цю пам’ять наступним поколінням. На жаль, українцям знову доводиться відчувати руйнівний відбиток війни. Велика шана тим ветеранам локальних збройних конфліктів, які наразі використовують свій бойовий досвід для захисту України від російських загарбників. Не забуваємо й тих, хто у вічності! Світла пам’ять героям, які віддали життя за свою державу в російсько-українській війні з 2014 року.

Відлуння болю в серці стискає,
Ті, хто не повернувся, спочивають.
Мати сльозу на землю ллє,
Син її в снах живе.
Згоріли мрії, згасли очі,
Війна забрала їхні кроки.
Та пам’ять вічно буде жити,
Ми будемо їх любити

День святого Валентина — це час, коли серце наповнюється теплом, а душа прагне поділитися своїми найкращими почуттями. В цей день ми згадуємо, що справжня любов — це не тільки слова, а й дії, готовність підтримати один одного у найскладніші миті. Любов до близької людини, до рідної землі, до тих, хто віддає своє життя, щоб ми могли жити у світі без страху. Ця любов безмежна, вона незламна, як і наші захисники. Їхня мужність і самопожертва — це найвищий прояв любові до Батьківщини. Вони борються не за себе, а за нас, за наше майбутнє, за нашу свободу. І кожен із нас може відповісти їм тим, що не залишить їх самотніми в боротьбі, а буде берегти пам’ять про їхній подвиг.  А ще є одна любов, яка завжди зігріває серце, коли обираєш тихе затишне місце, відкриваєш книгу й поринаєш у її світ. Книга — це вірний друг, що дарує знання, розраду і можливість побачити інший, кращий світ.

День, коли серце не тільки обирає своїх найближчих, але й дарує найцінніше, що є у світі: книги. І це не просто привітання, а справжня магія, що оживає серед тихого шелесту сторінок, де зберігаються тисячі душ і думок. У бібліотеці, де світло ледь пробивається через високі вікна, між книжковими полицями панує особлива тиша. Це місце, яке запрошує в подорож не тільки в часі, а й у думках. Тут можна знайти книги, що виблискують новизною, і старі томи, що пахнуть давнім папером, їхній кожен рядок вже сотні разів пережив і осмислив хтось інший. І ось він, цей момент — дарування книги. Легкий порух руки, і вона потрапляє в чужі долоні. Теплий запах друкованих слів переносить у світ, де кожен може знайти частинку себе. В цю мить книга стає більше ніж просто річ: вона — міст між людьми, подарунок, що здатен розкрити серце, повернути віру в чудо або підказати шлях. Можливо, це саме та книга, яку шукав хтось давно і не міг знайти. Між розгорнутими сторінками приховані не тільки історії, але й світлих спогадів, неоціненних уроків, пошуків і спроб знайти своє місце у великому світі. І даруючи книгу, ми даруємо часточку себе, частину того, що дозволяє іншим мандрувати в часі та просторі. Можливо, це буде книга, яка стане найкращим другом в одинокі вечори, або ж та, що надихне на великі вчинки. У цей день, день дарування книг, ми не просто обмінюємось тими чи іншими виданнями. Ми передаємо частинку свого світу, тих історій, які вплинули на нас, зробили кращими.

Тож, беріть до рук книгу і даруйте її тим, хто потребує цієї магії. ПОДАРУЙ КНИГУ!