Щорічно 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Цей день встановлено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1992 році, щоб привернути увагу до проблем людей з особливими потребами, до захисту їхніх прав, гідності і благополуччя. Всім нам нелегко в сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше за нас. І ми зобов’язані підтримати їх, допомогти їм, покращити їхнє життя. 

  З нагоди цього дня  бібліотека-філія №13 (с. Хриплин вул.Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела огляд добірки книг для дорослих та дітей, що розповідають про важкі моменти у житті різних людей, про те, як суспільство сприймає (або не сприймає) їх, й про те, як людина переживає ці важкі моменти свого життя, як долає перешкоди. Про людей з особливими потребами розповідають в своїх творах багато сучасних авторів таких як:

• Акерлі І. ”Ларс LOL”;
• Аудгільд Сульберг “Хто проти суперкрутих”;
• Гюго В. “Собор Паризької Богоматері”;
• Грін Д. “Провина зірок”;
• Кіз Д. “Квіти для Елджернона”;
• Корній Д. “Гонихмарник”;
• Матіос М. “Солодка Даруся” та “Мама Маріца – дружина Христофора Колумба”;
• Трилогія Джоджо Мойєс “До зустрічі з тобою”; 
• Трилогія Тома Флетчера “Різдвозавр” та інші.

Багато літературних творів, де так чи інакше задіяні люди з інвалідністю, є дуже тяжкими за сюжетом і не завжди мають казковий фінал. Такими книгами автор відповідає на питання, дає поради, а також психологічну підтримку. Така література потрібна, щоб розбудити суспільство, щоб читачі зрозуміли: герої літературних творів такі ж люди, зі своїми перемогами і поразками, талантами, чеснотами та недоліками. Вони живуть поруч з нами, потребують уваги та тактовності, піклування та поваги – і книга може стати засобом реабілітації як людини з особливими потребами, так і суспільства у цілому.

 Видатному  прозаїку сучасності, лауреатові Національної премії України імені Тараса Шевченка, премії родини Антоновичів, премій імені А. Головка та  М .Горького, багаторічному редакторові часопису “Дзвін” Романові Федоріву виповнилося б цього року 95 літ. З нагоди ювілею письменника бібліотека-філія №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в.) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела захід “Стожильним коренем проріс у рідну землю”. Та цей ювілей відзначатимемо без нього. У 2001 році раптово обірвалося його многотрудне життя.  Цей білий світ покинув великий митець. Він залишив неоціненний скарб своїх думок, тривог, сподівань і надій.  У Романа Федоріва вони втілилися у широко знані літературні полотна: “Отчий світильник”, трилогії “Кам’яне поле” та “Плуг у борозні”, “Чорна свіча від Їлени”, “Палиця для прокажених”, роман “Єрусалим на горах” та інші. Усього літературна спадщина складає понад 60 томів української  класики, забороненої в часи тоталітарного режиму.

 Проза Федоріва написана на історичних сюжетах, відзначається глибоким психологізмом та фольклорно-міфологічною формою осмислення минулого України. Твори письменника допомагають читачеві пізнати минуле, зрозуміти українську ідентичність, коріння, зв’язок поколінь, що особливо важливо для культурного відродження та пам’яті народу.  Його праці потребують особливої уваги, їх треба читати уважно, шанобливо, поволі вчитуючись і вдумуючись у фрази, слова, за якими криється сутність правди життя.

  В історії українського народу є багато трагічних періодів, які примушують стискатися людські серця. Однією з таких болючих сторінок був Голодомор 1932 – 1933 років. Не було ні війни, ні посухи, а була тільки зла воля наших ворогів. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могили – старих і молодих, дітей і ненароджених… Це був найстрашніший голодомор ХХ століття, справжня національна катастрофа. Голод став зброєю масового знищення українського народу. Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідки цього геноциду будемо відчувати ще довго.

Вшановуючи пам’ять жертв голодоморів,  бібліотека-філія №13  (с. Хриплин вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  провела захід “Голодомор – наша печаль і скорбота”.  В бібліотеці розгорнута книжкова виставка “Холодний подих згаслої свічі”, а також презентована нова книга Марії Правди “Там, де тече Ятрань”. Ця книжка – данина пам’яті тим, хто не зміг пережити один із найстрашніших радянських злочинів, а також – це історія про людяність, згуртованість і диво, які допомогли українцям вижити у голодні часи.  Сьогодні пам’ять про Голодомор є не лише даниною тим, хто загинув, а й важливим застереженням про небезпеку диктатури безконтрольної влади. Вшановуючи жертв, ми стверджуємо право кожного народу на свободу, гідність і життя.

“Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того,
як ревно ми її плекаємо”    (Олесь Гончар)

    27 листопада, коли православна церква вшановує пам’ять преподобного Нестора Літописця, автора відомого літопису “Повість минулих літ”, ми святкуємо День української писемності і мови”.

  З нагоди цього свята бібліотека-філія №13 (с. Хриплин, вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела захід “Збережемо наш скарб – рідну мову”. Користувачі бібліотеки дізналися багато цікавих фактів про нашу рідну українську мову, яка бере свій початок із сивої глибини віків. Вчені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління передавали предки нам цей скарб. Тернистим був її шлях до загального визнання – її забороняли, намагалися викорінити, а над її носіями вчиняли геноцид. Цей шлях скроплений слізьми і кров’ю найкращих синів і дочок України.

Від часів царизму наша мова витримала 48 заборон. Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Впродовж кількох століть українцям нав’язували думку про “вторинність” української мови, і лише після здобуття Україною незалежності, наша мова отримала нове життя, новий шанс на повноцінне існування. Однак мовні проблеми залишаються і надалі, на жаль, українцям у власній державі потрібно боротися за рідну мову. 

В переддень свята української писемності та мови в нашій бібліотеці було гамірно. Діти розгадували мовні загадки, кросворди, “Закінчували прислів’я та приказки”, філворди, головоломки, а першокласники переглядали дитячі журнали. А на допомогу їм була розгорнута ілюстрована книжкова виставка “У рідному слові велика сила”.

  Відповідальна за захід Бабій О.

“Людина повинна все життя себе шукати” В. Лис

  26 жовтня 2025 року святкує своє 75-річчя відомий  український журналіст, прозаїк і драматург – Володимир Савович Лис. Його називають справжнім народним письменником і феноменом сучасності. Він є володарем численних престижних літературних премій і конкурсів, серед яких титул “Золотий письменник України”, багаторазовий призер “Коронації слова” і ”Гранд-Коронації”, а також входить у ТОП-100 найвпливовіших людей Волині.

З нагоди ювілею Володимира Лиса в бібліотеці-філії №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід “Художній світ прози Володимира Лиса”. Завідувачка бібліотеки презентувала читачам книги письменника, яких є чимало в нашій книгозбірні : це твори різних жанрів і тональностей – історичні романи (квазі) біографії “Століття Якова”, “Соло для Соломії”;  своєрідні саги поколінь “Країна гіркої ніжності”, “Діва Млинища”; іронічні романи  “Іван і Чорна пантера”; романи-детективи “І прибуде суддя”…

Твори Володимира Лиса завжди новаторські, багатоаспектні, в чомусь парадоксальні, символічні, психологічні… Їм притаманний суттєвий мелодраматизм, що поєднується з колоритним зображенням народного життя. Події в романах письменника відбуваються переважно в ХХ столітті, персонажі – зазвичай волиняни, мешканці села Загоряни  (де й народився автор). 

В творчому доробку “Золотого письменника України” близько 20 видань, серед яких є повісті, романи, п’єси і публіцистичні твори. Але це не точна цифра, ювіляр активно працює і його творчий доробок постійно поповнюється. Так що чекаємо на нові книги від Володимира Лиса.

Відповідальна за захід Бабій О.