День довкілля — національне екологічне свято, яке відзначається щорічно в третю суботу квітня. 

Головна його мета – підвищення рівня свідомості громадян в питаннях, що стосуються збереження безпеки навколишнього середовища.

Щорічно в цей день українці, які піклуються про природу, беруть участь у квітневому суботнику, висадці дерев, наведенні ладу на вулицях, у парках і скверах, озелененні територій, збиранні сміття, а також проведенні різних конференцій та лекцій, які підвищують усвідомленість населення в екологічних і природоохоронних питаннях.

Тож і ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради, 18 квітня 2026 року провели екопоради “Як розсортувати все на світі”

Для заходу ми використали навчальну настільну гру, яка допомагає дітям зрозуміти важливість сортування сміття та як правильно це робити.

Ігровий набір складається з 4-х кольорових смітників, кожен з яких відповідає певному виду сміття: пластик, папір, скло та органічні відходи. Кожен смітник має яскравий колір і відповідне маркування, що допомагає дитині легко визначити, куди потрібно викидати певний вид сміття.

Набір містить картки із зображеннями предметів, які потрібно відсортувати. Завдання учасника — роздивитися ці предмети та розмістити їх у відповідні смітники. 

А ще ми підготували друковані підказки про різні види пластику та паперу, які потрібно більш ретельно сортувати, або й взагалі уникати такого паковання.

Також наші юні захисники природи отримали практичні поради:

Тару, яку ви хочете відсортувати, потрібно мити і знімати з неї етикетки. 

Коробки, банки і пляшки треба сплющувати. Це заощадить місце.

Перш ніж почати сортувати сміття вдома, дізнайтеся, де у вашому місті приймають вторсировину і в якому вигляді. 

Уникайте паковання, яке не підлягає переробці, — краще пошукайте альтернативу.

Сьогодні Україна робить лише перші кроки в напрямку осмисленого споживання і дбайливого ставлення до навколишнього середовища. Як показує світова практика, єдиний ефективний спосіб навчити людей сортувати сміття — починати виховувати і плекати цю звичку з дитинства.

Такі заходи в ігровій формі сприяють формуванню свідомого ставлення до довкілля, відповідальності за власні дії та підтримують екологічно освічений спосіб життя.

14 квітня 2026 року бібліотекарка бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради на майдані Шептицького у межах бібліопростору “Великдень незламних” провели майстер-клас “Великоднє курчатко”. Всі охочі долучилися до майстер-класу і виготовляли зі жовтого паперу симпатичне курча. Воно уособлює добро, світло та продовження роду, часто поєднуючись у декорі з яйцями, зеленню та квітами, створюючи атмосферу тепла. Цей образ прийшов із європейських традицій, де курчата, разом із зайчиками, є впізнаваними символами великодніх свят. Створення курчат власноруч з паперу — популярна розвага, такий декор прикрашає великодній стіл і розвиває фантазію. Зроблені власними руками сувеніри-курчата — це гарний подарунок близьким. Курчатко є зворушливим символом, який підкреслює світлий образ свята Воскресіння. 

Хай в кошик Вам ляжуть баранчик i паска,

шматочок сальця, запашная ковбаска

i писанок пару з корiнчиком хрону —

хай плине достаток до Вашого дому.

9 квітня 2026 року напередодні найсвітлішого свята Великодня бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели зі своїми юними читачами майстер-клас по виготовленню великодніх милих баранчиків з паперу та вати.

В Україні на Великдень усі печуть паски і це основна й мало не єдина випічка, яка асоціюється з Великоднем, та існує ціле різноманіття великодньої випічки. Це й багаті сирники, барвисті солодкі пляцки, завиванці, печиво й кумедні великодні баранчики. Зараз, під впливом німецької культури, часто зустрічаються і великодні зайці. Й однозначно, фаворитом українських дітей є такі солодкі великодні баранчики, які випікаються в спеціальних формах. Баранчик – це традиційний символ Великодня, що уособлює Ісуса Христа як «Агнця Божого», який приніс себе в жертву заради спокути гріхів людства. Він символізує чистоту, лагідність, весняне оновлення та перемогу життя над смертю. Ну що ж, справжніх, їстівних, здобних баранців випікатиме вдома майже кожна господиня, щоб потішити дітей, а бібліотечні баранці призначені для декору своєї кімнати, книжкової полиці, великоднього кошичка та навіть щедро накритого стола. 

Наш майстер-клас пройшов з мінімальною шкодою для довкілля, адже ми повторно використовуємо сировину. Великодній баранчик з паперу та ватних кульок — це проста, але чарівна аплікація, яка уособлює весняне оновлення. Для створення нам знадобилися картонні рулони (наприклад від туалетного паперу) та вата чи наповнювач зі старої іграшки, меблів тощо. Рулон використали для тіла, голови та ніжок, тоді обклеїли тіло ватними кульками, надаючи виробу об’єму, намалювали мордочку, доклавши трохи фантазії та креативності. І от рулончик став справжнім декоративним баранчиком, який додав радості, щастя та величезного задоволення малим творителям. Ось так, результатом нашого майстер-класу став чудовий кучерявий пухнастий баранчик – чарівна прикраса для дитячого великоднього кошичка. Колись люди вірили, що покладений у кошик баранчик гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха, а ми впевнені, що наш декоративний баранчик поряд з їстівним додасть веселощів, а у Великдень всім треба веселитися та забавлятися.

Бібліотека – це багато книг,
Чудова енергетика і простір.
Щоб кожен з вас в житті чогось достиг –
В бібліотеку завітайте в гості.
Марія Яновська

   31 березня 2026 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели з нашими юними відвідувачами майстер-клас по виготовленню кумедних читайликів з паперу. Водночас фантазували, яким історіям надають перевагу паперові розумники. Діти також ділилися улюбленими книжками. Хтось полюбляє фентезі, а хтось детективи, інші обожнюють карколомні пригоди, а найменші – казкові оповідки.

   Наші паперові творіння мали неабияку мету – зацікавити творчих дітлахів читанням ще більше, обирати книжечки зі ще більшим завзяттям, зануритися в історію та повністю відволіктися від повсякденного життя. Адже дивлячись на читайликів, бачимо, як уважно, ба навіть емоційно вони заглибилися у книжечку. Переконливих причин, приводів, мотивів читати книжки безліч і всі вони напрочуд цікаві. Книги зменшують стрес і тривожність, покращується фокусування і концентрація, розвиваються когнітивні функції (мозок краще опановує нове, бо він любить вчитися), а ще читання збільшує тривалість життя (щоб прочитати ще багацько книжок). Книги здатні викликати безліч емоцій від реготання до рюмсання, у такий спосіб можна краще пізнати себе та зрозуміти оточуючих. Читання “загрожує” вельми суттєво поповнити ваш словниковий запас, натрапляючи на цікаві незвичні слова. Читання є своєрідною формою медитації. Це як додати барв, сяйва, чарів, радості, затишку та безмежного щастя у своє життя.

    Отож читайликів у бібліотеці створили, з приємністю про книжечки поговорили, дітей до читання прихилили, а зроблені власноруч читайлики прикрашатимуть книжкові полиці у бібліотеці і домівці, додаючи затишку та м’яко натякаючи взятися за книжку.

   23 березня 2026 року з  нагоди 170-річниці від дня народження Івана Франка та задля популяризації його творчої спадщини бібліотекарі  бібліотеки-філії №3 підготували та провели голосні  читання. Протягом чотирьох десятиліть Іван Франко плідно працював як учений-теоретик та історик літератури, фольклорист, мистецтвознавець, мовознавець, літературний критик та публіцист. Проте, найбільшої слави зажив як поет. Він називав поезію “вогнем в одежі слова”. Його доробку притаманні зображення найтонших відтінків інтимних переживань, скорбота, пафос, сміливість передбачень. Він використав величезний арсенал поетичних форм, засобів, прийомів, збагативши українську літературу світовим поетичним досвідом.

Ми запропонували нашим читачам прочитати улюблену поезію Майстра Слова, а також розповіли про нього як про близького друга з чудовим почуттям гумору та надзвичайно цікавим життям.

Колись був звичай називати дитину “домашнім” іменем, аби вберегти її від злих духів. Так Франка кликали “малим Мироном” приблизно до 5 років. Згодом це був улюблений псевдонім Франка: Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Мирон***, Myron, Miron. З хлопчиком Мироном ми зустрічаємося в багатьох Франкових оповіданнях.

Іван Якович дуже любив риболовлю, був добрим батьком для своїх чотирьох дітей, обожнював подорожувати.

Письменник любив тварин. Як згадує його донька Анна, їх оселя нагадувала “звірячу клініку” з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці й лікували вдома.

Знав 19 мов: білоруську, польську, чеську, словацьку, болгарську, сербську, хорватську, старослов’янську, литовську, давньогрецьку, латинську, німецьку, англійську, французьку, італійську, іспанську, єврейську і староєврейську.

Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 віддав активній творчій діяльності. 40 років – 6000 творів. Це означає, що кожних 2 дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем, новелою, повістю, романом чи монографією.

Обставини склалися так, що в кінці життя Іван Франко  залишився сам. Через агресивне захворювання суглобів його руки паралізувало. Мусив давати собі раду, лише інколи покладаючись на оточуючих.

Та він до останнього не втрачав віри, працював на користь свого народу, та, попри всі випробування, зберігав любов до життя. Рівняймося на Франка, берімо приклад з його працелюбності та незламності і читаймо його чудово поезію не лише в день народження письменника, а за будь-якої нагоди.