17 червня 2026 року в кімнаті музей Івана Франка, що діє при краєзнавчому відділі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури  міської ради відбулась літературна зустріч з лавреатом міської премії ім. І. Франка в галузі літератури Михайлом Вересом. Вона проходила в  рамках проєкту “Літературні зустрічі з лавреатами ”. Даний проєкт започаткований з початку 2026 року, на відзначення 170-их роковин від дня народження Івана Франка та 110-их роковин з дня його смерті. До слова, цей рік оголошений роком Івана Франка на Прикарпатті.

Зустріч розпочали з Господньої молитви на вшанування загиблих захисників і захисниць. Бібліотекарка представила присутнім лавреата Михайла Вереса – члена НСПУ, члена ТОПіЖ ім. І. Франка, заслуженого працівника освіти, письменника, викладача фахового місцевого коледжу фізичного виховання. З 2018 року депутат Івано-Франківської міської ради  7-го скликання від “Української народної партії”, заступник міського голови з гуманітарних питань, колишній начальник управління освіти і науки. Михайло Йосипович детально розповів про книгу “Танув сніг на морозі”, за яку й отримав міську премію ім. І. Франка в галузі літератури у 2022 р. Книга висвітлює події, які відбувались  на Донбасі  2014-2015 рр, зокрема про бої за Донецький аеропорт. Також п. Михайло поділився своєю творчістю. Бібліотекарі представили присутнім тематичну викладку його книг.  Вітали лавреата колеги по перу.

“Хай Трійця Свята в любові єднає
Україну нашу в єдину родину,
А мир, мов голубка над нами літає
Ми Богу приносим молитву уклінно”

День Святої Трійці або П’ятидесятниця — одне з головних християнських свят, яке у православ’ї входить до числа дванадесятих свят, а в католицизмі має найвищий статус торжества. Свою назву свято отримало на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса. Таким чином це свято позначає з’яву людям Всевишнього в усіх трьох іпостасях як святої Трійці: у вигляді Бога-Отця, у вигляді Бога-Сина і у вигляді Бога-Святого Духа. Саме зі сходження Святого Духа на апостолів починається історія існування святої вселенської апостольської Церкви, від якої ведуть походження всі сучасні християнські громади на Землі. Свято Трійці також позначає завершення земних справ Господа, потрібних для спасіння людства від гріха, позаяк Бог завершив цього дня появу в усіх трьох іпостасях перед людьми. Здатність апостолів розмовляти багатьма мовами накладає ще одне значення свята — це свято порозуміння й подолання упереджень, адже Христове вчення призначене для всіх людей, як рівних. Оскільки Христос дав змогу людям воскреснути в майбутньому, і Його слова апостоли понесли різним народам, Трійця також може розумітися як свято життя.

У цей день тиша звучить голосніше за слова. Вона наповнена пам’яттю, болем і вдячністю. Бо Герої — це не просто воїни, це ті, хто борються за наш спокій, за мир, за добробут, за право жити під мирним небом. Мужні й незламні, вони йдуть вперед, не озираючись на страх. У їхніх серцях — Україна, у їхніх руках — її захист, у їхніх очах — віра в перемогу. Вони сильні духом, загартовані болем, але сповнені любові до рідної землі. Ми вшановуємо загиблих хвилиною мовчання… У цій тиші — тисячі історій, тисячі життів, що стали вічністю. Ми молимося за них, запалюємо свічечку пам’яті, і її тихе полум’я тягнеться до небес — туди, де вони тепер. Бо вони не зникли — вони у небесах, вони в кожному подиху вітру, в кожному сході сонця, в кожній нашій молитві.

Дорогі герої України!

Щиро бажаємо вам здоров’я, сили й витримки. Нехай Бог береже вас і допомагає у всьому.
Хай вдома вас завжди чекають рідні, а попереду буде мир і спокій.
Дякуємо вам за захист і за все, що ви робите для України.

Всесвітній день вишиванки — день, коли оживає душа нашого народу в кожному візерунку, в кожній нитці, в кожному кольорі. Вишиванка — це не просто сорочка. Це код нашої нації, вплетений у полотно любов’ю і пам’яттю. У ній — Україна, як калина при дорозі: ніжна і незламна водночас. У ній — рушничок, що проводжає в дорогу і зустрічає з неї, подушечка, вишита руками бабусі, що пахне дитинством і теплом рідної хати. Наші бабусі не досипали ночі — вишивали, ткали, пряли, гаптували… Кожен хрестик — як молитва, кожен орнамент — як оберіг. У тих квітах, вишитих на сорочці для доні, — ніжність, турбота і віра у щасливу долю. У кольорах — сила роду, у хустці — жіноча мудрість і захист, у кожній нитці — пам’ять поколінь. Вишиванка — це оберіг, це наша історія, що живе поруч із нами. Це символ, який єднає серця і нагадує: ми — українці, і наша сила — в корінні, у традиції, у любові до рідного. Тож бажаємо Вам носити вишиванки з гордістю і любов’ю, передавати їх як святиню з покоління в покоління. Нехай у кожній вишитій квітці розквітає радість, у кожному узорі живе надія, а у Вашому серці завжди буде світло України.

Бо вишиванка — це і є Україна.