25 лютого – 175 років від дня народження Володимира Барвінського! Володимир Барвінський – український публіцист, історик, соціолог, літературний критик і перекладач, посів важливе місце в громадсько-політичному й літературному житті 70-х – початку 80-х років XIX століття. Народився 25 лютого 1850 року в селі Шляхтинці на Тернопільщині. Його дитинство, змальоване в автобіографічній повісті “Скошений цвіт” (1877), позначене ізоляцією через травму. У 1869 році він вступив на правничий факультет Львівського університету. Барвінський був засновником і редактором газети “Діло” і належав до засновників товариства “Просвіта”. У творчості він звертався до проблем національного та соціального розвитку, часто під псевдонімом Василь Барвінок публікував повісті, як-от “Скошений цвіт” та “Сонні мари молодого питомця”, де описував важке життя українців Галичини. Серед інших його творів – “Безталанне сватання” (1870-ті роки), де він сатирично змалював різні соціальні верстви. Барвінський також здійснював переспіви сербсько-хорватських народних пісень і виступав із статтями на суспільно-політичні теми, підтримуючи ідеї національного відродження. Він організував перше українське народне віче у Львові 1880 року, де вимагав прав для галицьких українців. Попри передчасну смерть 3 лютого 1883 року, Володимир Барвінський залишив значний слід у культурному та громадському житті України. Його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, поруч із родинною гробницею О. Барвінського та М. Шашкевича.

25 лютого День народження Лесі Українки! Леся Українка — велика поетеса, письменниця, перекладачка та культурна діячка, чия творчість стала символом боротьби за волю та гідність. Народилася вона 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в родині, що шанувала гуманітарну освіту. Вже в дев’ять років вона почала писати вірші, а в 13 — публікувати їх. Поезія Лесі просякнута боротьбою, стражданням і глибоким оптимізмом. Її перша збірка, “На крилах пісень”, вийшла в 1893 році і відразу привернула увагу своїм глибоким змістом та емоційною силою. Своїм кредо Леся Українка вважала вірш “Contra spem spero”, в якому звучить незламний оптимізм. Через хворобу туберкульоз, яку вона носила все життя, поетеса часто змушена була виїжджати за кордон для лікування, але це не завадило їй творити. Вона активно перекладала твори світових класиків, зокрема Шекспіра, Байрона та Данте. Зокрема, її переклади “Макбета” стали відомими завдяки точності і глибині передавання ідей. Її творчість охоплює не лише поезію, а й прозу, драму, а також фольклористику. Вона записувала народні пісні, думи, казки, що стали важливою частиною української культурної спадщини. Літературні здобутки Лесі Українки визнані не лише в Україні, а й за її межами, а її ім’я стало невід’ємною частиною світової літератури. Усе життя і всю творчість свою письменниця присвятила рідному краю, хоча багато часу провела за кордоном на лікуванні. Де б вона не була, ніде не могла забути біль уярмленої України. Вона мріяла про щасливу долю Батьківщини, і здійснення її мрій повинне стати нашим обов’язком.

До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,
Де схована доля незнана?
І, може, зустрінеться пісня моя самотная
У світі з пташками-піснями,
То швидко полине тоді тая гучная зграя
Далеко шляхами-тернами.
Полине за синєє море, полине за гори,
Літатиме в чистому полю
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітка тую долю.
І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!