Андрій Першозваний – один з дванадцятьох Апостолів Ісуса Христа, брат Апостола Петра, який першим пішов за Христом, тому й отримав титул “Першозваний”. Андрій був рибалкою, який став учнем Іоана Хрестителя, а потім першим Апостолом. Він проповідував християнство в Малій Азії, на Балканах, у Скіфії та на території сучасної України, де благословив місця, на котрих пізніше з’явився Київ та багато церков. Прийняв мученицьку смерть близько 70 року у місті Патри. Його розіп’яли на косому хресті, який згодом отримав назву “Андріївський”. На честь Святого Андрія Першозваного у Києві в 1744-1754 роках за проєктом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі була збудована велична Андріївська церква, яка і зараз є окрасою Києва та об’єктом світової культурної спадщини. Саме на цьому місці, на цьому пагорбі Апостол Андрій встановив перший хрест на землях великої Київської Русі.

  26.11.2025року до дня пам’яті жертв Голодоморів з метою вшанування закатованих українців та нагадування про трагічні події української історії  бібліотекою-філією №10 (с. Вовчинець вул.Вовчинецька,35) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради була проведена хвилинка-пам’яті “І пам’яті свіча незгасне». Цікавою розповіддю поділилась з присутніми бібліотекар, та запропонувала переглянути відеоролик. 

Голодомор 1932-1933років в Україні – жахлива сторінка нашої спільної історії. Сьогодні українське суспільство переосмислили наслідки, характер, масштаби трагедії і гідно вшановує пам’яті мільйонів людей. З особливою силою правда про Голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. Результатом зусиль громадськості та держави стало визнання Голодомору актом геноциду українського народу. Кожний громадянин повинен знати про історію цієї трагедії, пам’ятати та передавати ці знання дітям, щоб подібні трагедії не могли повторитися ніколи. В кінці заходу бібліотекар запропонувала присутнім переглянути книжкову викладку та хвилиною мовчання вшанувати жертв Голодомору. Кажуть, що минуле належить нікому, зокрема воно надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме вони мають винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні трагедії не повторилися ніде і ніколи!

  Опанас Заливаха (1925-2007) – знакова постать покоління шістдесятників та українського дисидентського руху, митець-новатор, філософ. На честь його столітнього ювілею в Івано-Франківську 2025 рік проголошений роком Опанаса Заливахи.

З цієї нагоди 27 листопада в бібліотеці-філії №14(вул. Олександра Довженка,12) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради підготовлені матеріали арт-платформи “Митець свободи та спротиву”. Це фотоальбом “Опанас Заливаха” видавництва Лілея- НВ (2016), впорядкований М. Аронцем, де представлені його картини 60-х – 90-х рр.; спогади його побратимів Б. Гориня, З. Красівського, І. Світличного, Я. Лесіва, Є. Сверстюка; статті про життя і творчість митця. І звичайно, найновіше та найповніше видання: Повернення. Опанас Заливаха у спогадах, листах, архівних документах. – Івано-Франківськ: “Фоліант”, 2025. – 616с., іл.

Жити в нашому місті Опанас Заливаха почав з 1962 року, проте часто навідувався в Київ для спільної праці з Аллою Горською та спілкування з однодумцями, які хотіли змін. В інтерв’ю від 1995 року він зізнавався: “Багато стежок протоптав я по світу. Благовіщенськ, Тюмень, Мордовія… А серцем повернувся на Україну, оселивщись саме в Івано-Франківську. Тут якісь особливі відчуття. Збагнув: так багато треба ввібрати в себе. І почали крізь сон являтись звичаї, традиції краю, як дивні видіння”. Сюди Опанас Заливаха повернувся і після 5-річного ув’язнення в мордовських таборах. Тут створював свої картини, одружився, був під пильним наглядом КДБ. Тільки в кінці 80-х відбулись виставки  картин Опанаса Заливахи у Львові та Івано-Франківську, а згодом прийшло і визнання: премія Василя Стуса (1989) та Національна премія ім. Тараса Шевченка (1995), виставки в Києві, Торонто, Лондоні та Нью-Йорку.

 А в Івано-Франківську він залишився навічно. На центральній вулиці міста в 2017 році встановлений пам’ятник людині, митцю, мислителю Опанасу Заливасі.