Ми живемо в Незалежній і суверенній країні. Але шлях до нашої незалежності був дуже довгим і тернистим. Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну Українську державу.

Ось і сьогодні 19 січня о 12 год. у читальному залі бібліотеки – філії №1 (Вовчинецька,206) був проведений історико – літературний урок “І обнялися береги одного, вічного народу”.

Бібліотекарі згадали той день – 22 січня 2019 року, коли було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що було першим кроком до об’єднання українських земель. Говорили і про те, що українцям не судилося жити спільно в єдиній державі. ЗУНР проіснувала до липня 1919 року. На початку 1990-х спалахи світла соборності раз у раз з’являлися в День злуки в різних куточках України. Майоріли синьо-жовті прапори, патріоти розклеювали листівки політичного змісту. 22 січня 1990 року мільйони українців під синьо – жовтими знаменами з’єднали Київ та Львів. Під час заходу працівники бібліотеки читали вірші про Україну.

В читальному залі організована книжкова виставка “Важлива віха в історії України”.
Відповідальна за проведення Короташ М.Я.

Зупинись.У цю хвилину,
Гімн величний України
Піднімається в блакить.
Лиш почуєш його звуки,
Повні волі й чистоти,
Притисни до серця руку –
В душу їх свою впусти.
Н.Гуменюк

18 січня 2017 року у бібліотеці-філії №7 о 12:00 відбувся календарний інформер “Головна пісня держави”. Під час заходу бібліотекар читального залу Федишин В.В. проінформувала користувачів бібліотеки про те, що 25 років тому (1992) Верховна Рада України затвердила музичну редакцію  Державного Гімну України  “Ще не вмерли України і Слава, і Воля”. Бібліотекар ознайомила користувачів з історією Гімну, що бере початок у ХІХ ст., коли український поет і фольклорист Павло Чубинський восени 1862 р. написав  текст пісні “Ще не вмерла Україна”, а вже за рік на ці слова було написано музику отцем Михайлом Вербицьким і з того часу ця пісня залишається символом незалежності і свободи.

Присутні на заході користувачі могли оглянути викладку “На скрижалях нашої історії” присвячену Гімну України. Відповідальна за проведення заходу бібліотекар читального залу Федишин В.В.

16 січня о 14:30 з нагоди 135 річниці від дня народження Івана Огієнка у бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька 100) для юнацтва та дорослих читачів було проведено презентацію постаті І.Огієнка “Особистість, яка становить окрасу нації”.

Відвідувачі ознайомилися із слайд-презентацією “Декілька цікавих фактів про життя І.Огієнка” із якої дізналися, що цей історичний та релігійний діяч був досить багатогранною та непересічною особистістю.

Оскільки він походив із небагатої сім’ї, то щоб здобути звання приват-доцента та стати професорським стипендіатом йому доводилось важко працювати і займатися самоосвітою (вивчив латинську, грецьку, та кілька східнослов’янських мов). За свою патріотичну діяльність та любов до рідної мови він за часів УНР та Директорії встиг побувати на посаді міністра освіти, міністра сповідань та Головноуповноваженого уряду і стати фундатором та ректором Камянець-Подільського університету.

Після смерті дружини в 1940 році І.Огієнко приймає постриг і стає митрополитом Іларіоном. Проживши 90 літ та з сумом закінчивши життя на чужині, він зумів створити близько півтори тисячі праць, зібрати сто коробок цінних документів та видань у особистому архіві у м. Вінніпег (Канада).

Іван Огієнко є справжнім автором уже народної пісні “Не питай, чого в мене заплакані очі”, “Десяти мовних заповідей свідомого громадянина”, а також саме з його ініціативи було запроваджено святкування Дня соборності України 22 січня. Працею свого життя митрополит вважав канонічний переклад біблії на українську мову, яка вийшла друком у 1962 році в Лондоні.

В Україні вже понад 10 років присуджується багатогалузева премія імені Івана Огієнка — діячам літератури і мистецтва, науки і освіти, громадської, політичної та церковної сфери. У 2003 році в Києві створено Фундацію імені митрополита Іларіона, яку очолив професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Тимошик.

За бажанням присутні могли також переглянути фільм про І.Огієнка, прочитати його поезію, послухати пісню “Не питай, чого в мене заплакані очі”.

До уваги читачів була надана виставка “Я все зробив, що міг зробити”.
Відповідальна за проведення заходу Козак-Дидич М. В.