Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.

Сьогодні мова піде про українського військовика, поета, прозаїка, драматурга, публіциста, фейлетоніста Бориса Володимировича Гомзина. Походив із дворянської родини, навчався в Єлисаветградській (нині Кропивницька) гімназії, потім в Одесі — проте залишив університет і вступив до Єлисаветградського кавалерійського училища у 1908 році .
Служив у 9-му київському гусарському полку; у роки Першої світової війни здобув чин штабсротмістра. Після Лютневої революції очолив українські військові підрозділи — 1-й кінний полк, дивізіон Січових Стрільців, пізніше очолював оперативно-розвідувальний відділ штабу Армії УНР, мав ранг підполковника.
Після завершення Перших визвольних змагань – діяч української еміграції у Чехословаччині та Німеччині. Навчався в Українському педагогічному інституті у Празі, працював там асистентом кафедри української літератури, редагував українські періодичні видання «Студент», «Ukrajina».

У 1938 переїхав до Берліна, де очолював Союз гетьманців-державників і редагував газету «Нація в поході». Гомзин також був одним із найближчих соратників гетьмана Павла Скоропадського. Відомий як поет, прозаїк, драматург, публіцист і фейлетоніст. Основні твори: Збірки: «Трой‑зілля» (1928), «Прокляті часи» (1929) Поеми «Еклезіяст», «Лови», Драма «Кров кличе» (1935), Памфлет «Єретичні думки» (1931) 1957 року в західнонімецькому Ганновері вийшла друком фундаментальна праця Гомзина, у якій він аналізує природу комуністичної ідеології, – “Большевизм – органічне московське явище”, яку склали його щоденникові записи за жовтень – листопад 1951 року. Підсумовуючи свої багаторічні роздуми, автор опонував російській білій еміграції, яка трактувала комуністичну ідеологію і радянську систему як чужу, не характерну для росіян.

Натомість він стверджував, що більшовизм до Росії не принесли зовні, він є породженням російського менталітету та історичного минулого. Через фейлетони, публіцистичні статті та книжкові памфлети висловлював гостру політичну позицію, став одним із помітних голосів української еміграційної критики, зберігав та поширював українську національну ідею серед закордонних спільнот.

Український офіцер-патріот й інтелектуал Борис Гомзин, чий шлях проліг від фронту до еміграції, по праву вважається символом боротьби за національну ідентичність у ХХ столітті.

  22 червня 2025року о 16.00год. у міському парку культури та відпочинку ім. Тараса Григоровича Шевченка, біля літньої сцени, під час проведення програми в рамках мистецько-патріотичного проекту ”Мелодії парку” відбувся чудовий майстер-клас з виготовлення купальських віночків, організований бібліотекою-філією№10 (с. Вовчинець) та бібліотекою-філією№13 (с. Хриплин) МЦБС Департаменту Івано-Франківської міської ради, цей захід зібрав учасників, які прагнули долучитися до давніх традицій та створити власноруч унікальні обереги.

Купальський віночок – це не просто прикраса, а давній оберіг, символ літа, молодості та любові. Під час майстер-класу учасники мали нагоду дізнатися про історію та символіку купальського вінка, а також навчитися створювати його власноруч. Атмосфера на майстер-класі була неймовірно творчою. Учасники з захопленням обмінювалися думками, допомагали одне одному та насолоджувалися процесом створення краси. Кожний віночок виходив унікальним, відображаючи індивідуальність свого творця. У вінок вплітали різні польові квіти, ріпак, ромашки, волошки, конюшину, вербові гілки. Вибір квітів для вінка був не випадковим, адже кожна квіточка мала свою “мову” і свою силу, створюючи оберіг для того хто буде його носити. Всі учасники пішли додому з виготовленим Купальським віночком, який стане чудовою окрасою свята та оберегом. Майстер-клас «Купальські вінки» став чудовим прикладом того, як важливо зберігати та відроджувати національні традиції, передаючи їх наступним поколінням.

22 червня 2025 року, о 14 год. дня, працівники бібліотеки-філії №4 (вул. Євгена Коновальця, 132-А) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні підготували і провели свічку пам’яті «Криваві сльози України».

Щороку, 22 червня  український народ вшановує світлу пам’ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалася в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Цей день наповнений трагічними спогадами й болем. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою.

Сьогодні в Україні знову війна. Жертвами російської агресії стають мирні українці, дорослі та діти. Сини та доньки українського народу зі зброєю в руках боронять рідну землю від агресора, захищають територіальну цілісність і незалежність України, нашу свободу, наше життя та майбутнє.  Була оформлена викладка літератури. Бібліотекарі ознайомили користувачів з книгами і періодичними виданнями на цю тему. Усі присутні були зворушені розповідями про ці складні події, які відбувались під час війни і тривають досі у наш час.