“Прозорий і неміцний – гарний, у міру – прекрасний;
після їжі пити по-менше, перед сном – не пити зовсім;
заваривши – випити; випивши – заварити”.
Лу Юй. Трактат «Канон чаю» (Китай, VIII ст.)

А ви знаєте, що 15 грудня – Міжнародний день чаю?
Ми п’ємо чай регулярно, але чи багато ми знаємо про цей напій? Розповiдати про нього мoжна нeскінчeнно… 

Ми, працівники  абонементу ЦБ (вул. К.Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради із задоволенням нагадаємо вам про Міжнародний день чаю, підготувавши бібліоінформину “Смачного чаю багато не буває!”, якою ознайомимо вас з цікавими фактами про чай:

1.Схід п’є чай понад 5 тисяч років. А Захід – всього лише трохи більше 400 років.
2. До 1800-х років кубики чаю використовувалися у Сибіру як гроші.
3. Чайні пакетики з’явилися в США в 1904 році. Деякі туристи вважають це найгіршим винаходом в світі!
4. Найбільше у світі чай п’є Ірландія, а Британія – тільки на другому місці.
5. Чай – національний напій Ірану і Афганістану.
6. Існує понад 1500 видів чаю.
7. Найбільше чаю виробляє Китай, від нього майже не відстає Індія.
8. Ще один винахід США – холодний чай, хоча є версія, що його придумав один британський продавець чаю на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі в 1904 році.
9. Саме холодний чай найбільше п’ють у США – 85%.
10. Після води, чай – найбільш споживаний напій на Землі.
11. У Китаї чорний чай називається червоним.
12. Найдорожче в світі чаювання пропонує готель «Рітц Карлтон» в Гонконзі. Чай на двох там коштує майже 9 тисяч доларів.
13. Чорний чай складає близько 75% всього споживаного в світі.

А ще, ми пропонуємо вам завітати в нашу бібліотеку і насолодитись нашим карпатським чай з плодів і ягід, та ознайомитись з найцікавішими історіями із книг “Теплі історії до…”

Насолоджуйтесь цим ароматним напоєм і будьте здорові!

Відповідальна – Кирста О.М

…І чорним мревом ядерного сна
Зоря кохання в полини упала.
(М. Симчич)

14 грудня – день вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В цей день, 20 років тому, в 1990 році завершили будівництво саркофагу над четвертим реактором.

Тисячі героїв, жертвуючи своїм життям і здоров’ям, добровільно пішли в радіаційне пекло, щоб врятувати свою землю і весь світ від біди. Однак, «духовний Чорнобиль» може бути страшнішим від радіаційного, бо порушує в суспільстві норми справедливості, мудрості та істини. Про права чорнобильців, які постійно урізають, про «Чорнобиль духовний», який поширюється сьогодні в суспільстві йшлося під час години з книгою Миколи Симчича “Чорнобильці: герої чи ізгої?”,  яку запропонували реальним і віртуальним користувачам в цей день, а саме 14.12.2020 року працівники абонементу ЦБ (вул. К.Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради. Представляючи автора, бібліотекар розповіла про складний шлях написання та видання цієї книги. Микола Симчич – уродженець Косівщини, поет, прозаїк, журналіст, кандидат фізико-математичних наук, член НСПУ та НСЖУ, лауреат обласних премій, автор 9-ти книг, громадський діяч. Твори М.  Симчича друкувались в багатьох вітчизняних та зарубіжних виданнях.
На сторінках книги «Чорнобильці: герої чи ізгої» автор ділиться спогадами про особисту участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Основна тема книги – боротьба чорнобильців Прикарпаття з чиновницькою бюрократією за свої законні права. Ця книжка – засторога від тих бід, які випали на нашу долю та азбука боротьби за свої права. Не можна гратися з атомом, не можна експериментувати з ним. Автор закликає докладати зусиль, щоб атом був мирним, працював на мирну економіку.  Кожен з нас повинен  замислитись над тим, який спадок залишимо нашим нащадкам: чи війну і розруху, чи хороми і дорогезні автомобілі, чи чисту землю і чисте повітря, любов до ближнього і чисте мирне небо над головою.
Сьогодні суспільство має докладати максимум зусиль для утвердження в Україні засад права, справедливості, дотримання законів і норм Конституції, щоб служіння Батьківщині і визнання нею заслуг новітніх героїв були прикладом для майбутніх поколінь.  Бібліотекар наголосила на  важливості саможертовної любові до України всіх її захисників, серед яких і ліквідатори наслідків Чорнобильської аварії, і зачитала вірш Миколи Симчича “Чорнобильська весна”, який присвячений ліквідаторам 1986 року. 

3 грудня 2020 року ми відзначили Міжнародний день людей з інвалідністю. Цей день не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем людей з інвалідністю, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя. Цей день є нам нагадуванням про обов’язок  виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищених. Саме цей день об’єднує  людей з інвалідністю та людей небайдужих до їх долі.

Ми, бібліотекарі абонементу Центральної міської бібліотеки Івано-Франківської МЦБС  небайдужі до долі,  мешканців  будинку підтриманого проживання “Оселі Віри, Надії, Любові”. Це троє вихованців Залучанського дитячого будинку-інтернату для сиріт з інвалідністю Уляна Белей, Яна Хазанюк, Ігор Човпило та молода жінка з Погонянського психоневрологічного інтернату Любов Оробець. Четверо молодих людей, старших сиріт з інвалідністю, які раніше були підопічними соціальних інтернатів, поселилися у будинку для сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії, Любові” у невеликому містечку Обертин на Івано-Франківщині. Це перший в Україні будинок підтриманого проживання, фінансування якого здійснюється за механізмом соціального замовлення.

Саме, з цими чудовими людьми хочемо вас сьогодні ознайомити, тому що  “Оселя Віри, Надії, Любові” в Обертині – місце для розвитку можливостей людей з інвалідністю.

Мешканці цієї спільноти мають змогу зростати особистісно, організовувати свій побут та приймати інші рішення щодо влаштування свого життя. Вони інтегровані у громаду, тобто можуть брати участі у її житті. Мешканці будинку підтриманого проживання можуть отримати освіту, працювати як всередині спільноти, так і поза її межами, самостійно заробляючи кошти, обирати хобі та користуватися іншими суспільними благами як вільні люди.

У створенні “Оселі Віри, Надії, Любові” допомогли чимало благодійників, волонтери, адютори. Генеральним партнером Оселі є організація Ukrainian Women in Business (Чикаго, США), а іншими найбільшими доброчинцями — меценат Богдан Станіславський, Українське греко-католицьке душпастирство в Норвегії, компанія Otaman Trans Group та благодійний фонд Ukraine Charity.

Корпоративні опікуни та волонтери-опікуни – група благодійників, які фінансово допомагають Оселі, здійснюючи періодичні пожертви. Корпоративні опікуни – організації та компанії, волонтери-опікуни – приватні особи.

Волонтером-опікуном може стати кожен з вас. Для цього пишіть на пошту: ubm@ubm.org.ua
Пожертви волонтерів-опікунів спрямовуватимуться на:

– потреби розвитку «Оселі Віри, Надії, Любові» – у разі наявності бюджетного фінансування;

– першочергові потреби (придбання продуктів харчування, оплата праці асистентів, комунальних послуг), пов’язані із життєдіяльністю «Оселі Віри, Надії, Любові» – у разі відсутності бюджетного фінансування.

Підготувала відеопрезентацію “Дивосвіт людей з інвалідністю, мешканців “Оселі Віри, Надії, Любові” завідувачка відділом обслуговування ЦБ Ольга Кирста.

10.12.2020 року  на абонементі ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської  МЦБС Департаменту культури  міської ради в рамках відзначення дня прав людини відбувся діалоговий майданчик “Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу? Запитуйте – дамо відповідь”.

На сьогодні у світі залишається критичною проблема насильства і, зокрема, булінгу – цькування та проявів агресії до особистості з метою її принизити. Сотні мільйонів дітей та молодих людей у кожному куточку планети страждають від їх проявів з боку інших людей – сторонніх, і навіть рідних. Чи існувала ця проблема раніше або ж виникла як побічний ефект від глобалізації? Насильство в сім’ї, цькування в школі, агресія в соціальних мережах – теми, які люди воліють оминати під час розмови за філіжанкою кави. Утім, проблема від цього аж ніяк не зменшується, і все частіше ми спостерігаємо невтішні наслідки ігнорування насильства у суспільстві.