Детальніше

Відеопрезентація “Дивосвіт людей з інвалідністю, мешканців “Оселі Віри, Надії, Любові”

3 грудня 2020 року ми відзначили Міжнародний день людей з інвалідністю. Цей день не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем людей з інвалідністю, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя. Цей день є нам нагадуванням про обов’язок  виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищених. Саме цей день об’єднує  людей з інвалідністю та людей небайдужих до їх долі.

Ми, бібліотекарі абонементу Центральної міської бібліотеки Івано-Франківської МЦБС  небайдужі до долі,  мешканців  будинку підтриманого проживання “Оселі Віри, Надії, Любові”. Це троє вихованців Залучанського дитячого будинку-інтернату для сиріт з інвалідністю Уляна Белей, Яна Хазанюк, Ігор Човпило та молода жінка з Погонянського психоневрологічного інтернату Любов Оробець. Четверо молодих людей, старших сиріт з інвалідністю, які раніше були підопічними соціальних інтернатів, поселилися у будинку для сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії, Любові” у невеликому містечку Обертин на Івано-Франківщині. Це перший в Україні будинок підтриманого проживання, фінансування якого здійснюється за механізмом соціального замовлення.

Саме, з цими чудовими людьми хочемо вас сьогодні ознайомити, тому що  “Оселя Віри, Надії, Любові” в Обертині – місце для розвитку можливостей людей з інвалідністю.

Мешканці цієї спільноти мають змогу зростати особистісно, організовувати свій побут та приймати інші рішення щодо влаштування свого життя. Вони інтегровані у громаду, тобто можуть брати участі у її житті. Мешканці будинку підтриманого проживання можуть отримати освіту, працювати як всередині спільноти, так і поза її межами, самостійно заробляючи кошти, обирати хобі та користуватися іншими суспільними благами як вільні люди.

У створенні “Оселі Віри, Надії, Любові” допомогли чимало благодійників, волонтери, адютори. Генеральним партнером Оселі є організація Ukrainian Women in Business (Чикаго, США), а іншими найбільшими доброчинцями — меценат Богдан Станіславський, Українське греко-католицьке душпастирство в Норвегії, компанія Otaman Trans Group та благодійний фонд Ukraine Charity.

Корпоративні опікуни та волонтери-опікуни – група благодійників, які фінансово допомагають Оселі, здійснюючи періодичні пожертви. Корпоративні опікуни – організації та компанії, волонтери-опікуни – приватні особи.

Волонтером-опікуном може стати кожен з вас. Для цього пишіть на пошту: ubm@ubm.org.ua
Пожертви волонтерів-опікунів спрямовуватимуться на:

– потреби розвитку «Оселі Віри, Надії, Любові» – у разі наявності бюджетного фінансування;

– першочергові потреби (придбання продуктів харчування, оплата праці асистентів, комунальних послуг), пов’язані із життєдіяльністю «Оселі Віри, Надії, Любові» – у разі відсутності бюджетного фінансування.

Підготувала відеопрезентацію “Дивосвіт людей з інвалідністю, мешканців “Оселі Віри, Надії, Любові” завідувачка відділом обслуговування ЦБ Ольга Кирста.

Детальніше

Діалоговий майданчик “Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу? Запитуйте – дамо відповідь”

10.12.2020 року  на абонементі ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської  МЦБС Департаменту культури  міської ради в рамках відзначення дня прав людини відбувся діалоговий майданчик “Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу? Запитуйте – дамо відповідь”.

На сьогодні у світі залишається критичною проблема насильства і, зокрема, булінгу – цькування та проявів агресії до особистості з метою її принизити. Сотні мільйонів дітей та молодих людей у кожному куточку планети страждають від їх проявів з боку інших людей – сторонніх, і навіть рідних. Чи існувала ця проблема раніше або ж виникла як побічний ефект від глобалізації? Насильство в сім’ї, цькування в школі, агресія в соціальних мережах – теми, які люди воліють оминати під час розмови за філіжанкою кави. Утім, проблема від цього аж ніяк не зменшується, і все частіше ми спостерігаємо невтішні наслідки ігнорування насильства у суспільстві.

Детальніше

Година валеологічної грамотності “Обізнаність про ВІЛ/СНІД – шлях до здоров’я”

01.12.2020 на абонементі ЦБ (вул. К.Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була підготовлена година валеологічної грамотності “Обізнаність про ВІЛ/СНІД – шлях до здоров’я”. Всесвітній День боротьби зі СНІДом вперше відзначили 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я. Тоді на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.
ВІЛ та СНІД – це одна з найсучасніших проблем світу, тому цій темі присвячують конференції та демонстрації щодо СНІДу та його профілактики. Не варто забувати, що ця хвороба смертельна. Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом.
Символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка. Як символ боротьби з ВІЛ/СНІД вона була запропонована у 1991 році американським художником Франком Муром, який належить до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».
Відповідальні за захід: Данилів Л.В., Микитюк У.С., Зіняк М.В.
Детальніше

Відеопрезентація бібліовітрини “Алла Горська -душа українського шістдесятництва”

На щастя народжена, яснолиця, із серцем горлиці, повна енергії, сил, снаги і впевненості в собі. Жінка, яка прийшла в цей світ, щоб його намалювати…
Але не судилося, напевно, до кінця їй створити реальну картину цього світу, який був до неї надто жорстокий. Їй зараз було би 90.
Вона народилася у Ялті і спершу не знала української мови, а оволоділа нею із власного бажання вже дорослою. Вона творила монументальні полотна, а радянська влада їх нищила, як «ідейно ворожі». За нею постійно стежили агенти КДБ, а вона кепкувала зі «шпиків» і вітала усіх звільнених із таборів політв’язнів.
Товаришка Василя Стуса, Євгена Сверстюка, родини Світличних, В’ячеслава Чорновола. Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова і думки. І її убили… 28 листопада 50 років тому, бузовіри КДБ підступно по звірячому вбили лідерку спротиву тоталітарній системі, правозахисницю, художницю, “душу українського шістдесятництва” Аллу Олександрівну Горську.
У день похорону 7 грудня 1970 року в майстерні художниці друзі влаштували посмертну виставку її творів, на яку прийшли сотні людей. На кладовищі з прощальним словом виступили учитель Олександр Сергієнко, критик Євген Сверстюк, український правозахисник, дисидент Іван Гель.
Василь Стус звинуватив владу у вбивстві й прочитав присвячений пам’яті Алли Горської вірш-маніфест:
«Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай – червону тінь калини
на чорних водах – тінь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров – така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились».
Тож запрошуємо до перегляду бібліовітрини “Алла Горська – душа українського шістдесятництва”, яка представлена на абонементі ЦБ (вул. К.Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради з 27.11.2020 до 7.12.2020, і якою ми вшановуємо пам’ять української художниці Алли Горської.
Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top